Брехня думала про свою доньку – Пропаганду. І пригадала момент появи тієї на світ.
Це був початок 17 століття. Певна група діячів тоді, відмовившись від Дії в собі Духу Святого, вирішила жити, керуючись владолюбством та амбіціями.
От і народилася вона – “Щось, що підлягає поширенню”. Саме так перекладалося її ім’я.
Брехня засміялася. Вдало назвала її. Неначе про стихійне лихо йдеться. Або про бактepію чи й про вipyc.
Уявила лице Пропаганди. А такою ж і є – хвороботворною, чіпкою, що отруює й спотворює те, до чого торкається.
Красою Пропаганда не вирізнялася. Зовнішність була грубуватою. Риси сплощеними. Проте вирізнялася невтомністю торочити одне й те ж.
Вона монотонно вибивала з людей все притаманно людське чудове. Вмонтовувала потрібні маніпуляторам реакції замість мислення. Примітивні інстинкти замість свідомих дій.
Брехня пригадала апологетів пропаганди 20 століття, якими надихалися новітні темні, нічого нового не вигадуючи. Просто помноживши ті постулати на сучасні технології й на зведеність Хранителів світу.
Фінансовані ними змі чітко виконували сформульовані тоді інструкції. Завдяки ботам вони створювали ілюзію “суспільної думки”. Щоби потім кожна окрема людина мусила долати сумнів – невже стільки “людей” можуть помилятися???
Сугестивність, конформізм, комунна свідомість. Зведення мало відбутися у найкоротші строки, бо новітні темні поспішали. Тож застосували всі можливі спостереження та здобутки науки.
Апологети брехливої пропаганди колись вивели закон – що більшою є брехня, то легше в неї змусити повірити. Так вибивали Правдиве Опертя у тих, хто тепер звався “мешканцями землі приречених”. Вони самі його позбувалися під дією брехливої інформації, відчуваючи навіть самовдоволення й зверхність.
Брехня ласо всміхнулася. Все застосували, щоби звести Хранителів світу. І ефект порядку – що вірять інформації, котру почули першою. І принцип повторень – деструктивні режими перед утвердженням просто промочували наскрізь свідомість людей повторенням певних примітивних лозунгів. Які насправді не означали того, що говорилося. Працювало це на апеляції до нижчих емоцій та рефлексів при вимкненому мисленні й стертій пам’яті.
Правдоподібність – і це не забули для ретушування найнахабнішої дезінформації.
А дещо Брехні найбільше подобалося – нацьковування. Рештки тих, хто намагався повернути людям пам’ять та втрачений глузд, клеймилися “ворогами”. Хто не з нами, кричали новітні темні, той проти нас.
Тож юрба кидалася не на поневолювачів. На тих, хто нагадував про важелі впливу на ситуацію. Тож не дивно, що ситуація стрімко наближалася до невтішного для людства розв’язку.
Брехня задоволено дивилася на відчинені Скриньки Пандори та Вікна Овертону. Абсолютно неприпустимі речі працею її донечки Пропаганди стали втіленими.
О, люди. Недолуге творіння, думала Брехня. Як же просто стало тебе знищити, коли ти безпідставно піднеслося. Нічому не вчить тебе історія.
Брехня зареготала. А як історія може навчити, коли над нею так “попрацювали”? Істотки ж думають, що освічені.
Хоча і так довгенько борсалися. Та досить. Реальною деградацією самі підписали собі вирок.
За це можна й келих підняти. Брехня подивилася на світ крізь бульбашки ігристого. Свято справді наближається.
Вона знову засміялася. Навіть елементарними фокусами з ялинками їм вдалося голови замакітрити. Вже в трьох соснах того, що відбувається, розгледіти не здатні. Просто програмовано реагують.
Уважно вдивившись в риси скульптури Агриппіни-Молодшої, від якої Пропаганда обрала узяти собі зовнішність, Брехня пригадала, який невтішний кінець спіткав ту, котра не гребувала жодними методами, аби пропхнути до влади того, кого пропхнула. Саме він її потім і наказав знищити.
Брехня байдуже знизала плечима. Історія повторюється. Тож тут теж неминучо це станеться. Та спочатку за планами новітніх темних мають закінчитися люди.
© Катерина Когут, 29.11.2023 “Пропагандині здобутки” з циклу “Легенди землі приречених”