Пошуки Його

Ранок Неділі завжди особливий. Прямуєш до храму. Дорогою вбираєш у себе буяння кольорів. Пахощі цвіту..

Помічаєш все довкола. І допитливих панкоцьких на вікнах. І життєствердних песиків, що ведуть на прогулянку своїх господарів. І розквітлі каштани. Намагаєшся нічого не пропустити. Тож відчуваєш, бачиш, чуєш…

Думається про різне. Про нашу здатність змінюватися. Відмову від усталених звичок. Думки розвиваються. Неквапно змінюють одна іншу..

Так стається, що до храму підходиш з іншого боку. Не так як зазвичай. Піднімаєшся сходами. Чуєш розмову..

Жінка років 80-85 пояснює комусь, чому не йде до храму. Каже, що вік вже не той. Скаржиться, що голова крутиться. Говорить, що часу бракує..

Від почутого стає сумно. Нагадуєш собі, що кожен має право на вибір. Та побачене не відпускає. На Літургії обмірковуєш слова жінки..

Аж раптом помічаєш її поруч із собою!. Вона таки зважилася!. Зайшла!..
Роздивляєшся свою героїню. Зовсім невеличка. З короткою дещо хлопчачою зачіскою. Зморшками промальоване непросте життя. Великі збентежені очі. Пуста господарська сумка в руках.

Жінка ходить по храму. Рухається неквапно. Вглядається в обличчя людей. Виглядає загубленою дитиною. Від виразу її очей перевертається все всередині.

Намагаєшся осягнути, що вона шукає. Чи можеш їй чимось допомогти. Зненацька осяює!.. Вона шукає ЙОГО!..

Трохи постояла. І пішла до ікон. Уважно розглядаючи кожну. Запитуючи у людей, Кого там зображено. Дивиться, хто як цілує ікону. Хто як торкається.

Врешті решт підійшла до ікони Святого Миколая. Несміливо доторкнулася. Ледь досягаючи, по-дитячому довірливо притулилася маківкою голови низу ікони. Щось прошепотіла. Так ніби до батька..

Підійшла до сусідньої ікони. До Лику Спасителя. Теж торкнулася. Щось промовила, заглядаючи в Очі..

Потім зникла з поля зору.

Після Літургії виходиш із храму. Досі під враженням. Цікавить, куди жінка попрямувала далі..

Аж тут натрапляєш на неї!.. Розмовляє по мобільному. “А я щойно з церкви. Чуєш, сонечко? Бажаю, щоб все у вас було добре, дитино! Благослови вас Боже!”

Натхненного і благословенного часопроводження нам всім!
Цілую, лЮблю) 😘♥️

© Катерина Когут

P.S. Ілюстрація – картина Віктора Брегеди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *