Пісня дивилася на струмок, нерукотворний, який біжить тут віками, й була дуже зажуреною. Новітні темні Її використали без жодної згоди на те. Бо знали, якою володіє силою, який вплив має на людей.
Спів супроводжує всіх від народження. Її донька Колисанка навчає всіх потрібним ритмам та тональності. Спів розвивається, скільки живе людина.
Щось добре чи кепське сталося – все може бути виспіваним. Виспіваним – значить плідним для душі.
У поєднанні із музикою рядки мали здатність ставати насінням, що проростало в свідомості й підсвідомості. Музика ставала тим вітром, що відносив зерно у найглибші із надр єства.
Піснею ставалися Перемоги. Руйнувалися кайдани та стіни в’язниць. Вона змушувала розбігатися й повертати назад до пекла сатанинські легіони.
Тому новітні темні добралися спочатку до текстів. Заохотили виконавців і авторів повкладали короткі команди. А також рядки-закликання до темних сил.
Але не лише це. Ще були слівця, на вигляд звичайні, але такі, що знижували інтелект до рівня плінтусу. Вставлялися для розриву мислення. Апелювали до найнижчих інстинктів, робили людей іграшками в руках темних.
Такі нафаршировані пісні тримали на верхівках хіт-парадів. Вмикали в крамницях та на вокзалах. Щоб ніхто не сховався від впливу.
Влаштовувалися цілі фестивалі – для більшого впливу на свідомість. Такі дійства мали потужне лоббі. Всі незгодні різко цькувалися – знищувалися всі перепони для впливу.
Люди божеволіли. Ставали до лав новітніх темних й самі не знали про це – що їхнє життя набуло форми служіння одвічному злу. Яке так довго виношувало план, стільки вже вклало в його реалізацію грошей.
О, гроші. Думала Пісня. Безгрошів’я – це те, що звело Хранителів. Те, що неодмінно влаштовували новітні темні для затягування у свої сіті. Один із гачків. Бо люди забули й про природу грошей, чим вони є.
“Ти втомишся від безгрошів’я” – обіцяли впевненим тоном новітні темні. “А з нами отримаєш забезпеченість. Гарантовану. Довічну респектабельність і визнання”.
Та не казали, яку ціну доведеться за те сплатити. І про Небуття теж не говорили, знаючи, що написане дрібним шрифтом рідко читають.
Це була не перша спроба посадити на царювання віковічного звіра. Попередні спроби розвалювалися, бо були Хранителі світу. Котрі, не зважаючи на тиск та всілякі глузування з репресіями, міцно стояли на варті Ойкономії – Таємничої Світобудови. Котру спроглядали внутрішнім зором.
Тому ця спроба так ретельно готувалася. Щоб весь світ виявився задіяним. Сучасні технології це зробили можливим.
Музика теж стала відредагованою. За задумом темних вона мала сприяти виробленню певних гормонів у певній кількості. Робити людей залежними, керованими та примітивними.
Її наповнили ритмами з темних ритуалів. Вона апелювала до найчорнішого в людині. Малесеньку кіптявинку роздмухувала до розміру душі.
Остання надія Пісні була на тих, котрі тепер звалися “мешканцями землі приречених”. Їхній спів був відображенням чуттєвості єства. Зітхання, що злетіло з вуст Пісні розчулило б і камінь.
Та новітні темні знайшли підхід до них. Почали захвалювати й скеровувати спонсорством. Тож вони залюбувалися так, що забули за тими співами, що в Таємничу Добу Народження Життя, яку вони тепер знали як 7-ме січня, Небо і Земля співають. Всі Ангели зі Святими.
Найдивовижніші й найстрашніші для людського розуму процеси відбувалися тієї Доби. Найстрашніші, бо свідомості непросто було впоратися із тим. Свідомість мала бути до того готовою. Серце мало бути максимально чистим, щоби це було можливим.
Колишні Хранителі світу, виявившись зведеними, перестали це чути. Тому галасували, вмикали гучніше музику й мікрофони. Бо стали глухими. Влаштовували танці й об’їдалися, бо більше не відчували, як бриниться Простір, яку Поживу несе. Їх довго готували до такого стану, щоб змогти зруйнувати світ та знищити людство.
Пісня роззирнулася. Люди не помічали, що в світі стало темніше. Це була не якась “космічна туманність”. Морок розправляв плечі. Одвічний звір випростовувався. І цього разу він був куди потужнішим.
Вона добре пам’ятала попередніх темних. Вони і поруч не стояли. Люди ж спали.
Небезпека була зрозумілою та чітко баченою. А от що робити було неясно. Воля людей є непорушною. Допоки вони вважають, що “все нормально”, Вищі Сили не втручаються.
Пісня замислилася і знову зазирнула у чисті води струмочка. Хто б чи що б тут могло зарадити?..
© Катерина Когут, 23.11.2023 “Поневіряння Пісні” з циклу “Легенди землі приречених”