І ця серія “Хронік зростання архієреїв” без музичного вступу. Бо багато дії, а музичний супровід здатен відволікти тут від головного. Діалогів теж нині немає фактично.
Отож розпочинається епізод з пояснення, чому за духовенство, а за вище тим більше, потрібно молитися.
Режисерові вдалося створити класний відеоряд. На звичну буденну реальність накладено Незримий вимір. І те, що в нім робиться.
Показується наочно, як за душею кожного з них полює цілий легіон підлеглих одвічному ворогові роду людського.
А як якісь магуни чи магунки заводяться в храмі, то число полювальників примножується. І хитрощі розкладених пасток стають витонченішими.
І Ангели мусять перепрацьовувати. Щоби встигати розрулювати всі прикрощі з капостями. І буває так, що щось випускають. Через множинність пасток.
Та коли молитва лунає щира, то їхня невтомність примножується. Швидкість – збільшується. Вишуканість розв’язків проблем стає феєричною.
І от режисер це показав у короткому прев’ю до сюжету серії. Бо вона дещо про інше.
Сучасні люди нібито знають про існування Ангелів. Навіть вітають одне одного в певні дні. Порозмальовували храми зображеннями.
Та на ділі абсолютно ігнорують їхню допомогу. Часто й невдячність виявляють. От про вияв такого ставлення нині й серія.
Показується очолюване архієреєм Богослужіння. Камера вихоплює тих, хто робить прикре. І показує Незримий вимір – як біси наввипередки біжать плести тенета.
В той день після Служби захід, на якому нібито непогано було б з’явитися. Ангел бачить ситуацію наперед. Бачить пішохода в нетверезому стані, якого біс тягне вискочити з-за рогу на проїжджу частину!. Щоб автівка, їдучи звичним маршрутом, з ним зіткнулася.
Що ж робити??. Як розрулити??. Колесо проткнути й затримати – водій біля автівки. Й влетить йому, що не додивився. Можуть і звільнити зовсім..
Хтось помолився тієї миті. Ангел – о, ідея!.. ДЯКУЮ!.
Архієрей виходить з будівлі. Тііільки сідати до автівки. Десь береться ворона і на лискучому вбранні опиняється її автограф. Такий розмашистий, що жодних витирань серветкою не прокатить.
Страшенно сердиться. Мусить вертатися, щоб перевдягнутися. Йде і свариться. Хоча радіє, що не на голову.
Перевдягнувся. Пішов під парасолею в сонячний день.
Люди побачили і захіхікали. Типу нова мода у архієреїв. Богемна. Щоби сонце серед ранньої весни не опаляло.
Опиняється на межі кипіння. Ох, як же нестерпно, коли ото хтось бере і хіхікає!.. Здатися смішним – найтортурливіша з тортур для сучасної людини.
Водій мусить “зрізати” через зменшення часу на доїжджання. Відтак дороги із тим нетверезим розминаються.
Ангел витирає піт. Фух, вдалося. Слава Богу. Архієрей – похмуріший за хмару.
Хтось знову помолився. Ангел раптом бачить, що на тому заході є людина, що прагне зманіпулювати архієреєм!.. Скористатися необізнанністю в певному питанні!..
Ой, леле!.. Що ж робити!.. Він їде злий, тож телефон вимкнув. І підкинути потрібну інфу в стрічку не вийде. А як же підготувати?…
Терміново треба щось вдіяти!.. Дочікується миті, коли автівка зупиняється на світлофорі і… пробиває колесо.
Архієрей вже злющий, немов пантера. Водій не вислуховує нічого на свою адресу, бо ж ніяк не завинив.
Доки усувається проблема, архієрей гортає стрічку в соцмережі і натрапляє на потрібний текст. Читає. Бере до відома. Навіть не знаючи, наскільки вчасний він.
Все добре. Поїхали. Знову хтось помолився.
Ангел ще відхекується від попередньої пригоди, але помічає, що там, на заході, не один пройдисвіт. І з оцим іншим краще би зовсім не стрічатися зараз!.. Він себе виявить. Але до того краще оминути, щоб не вляпатися.
Розуміючи, що зараз почує потік зовсім небоголіпних слів, які гравієм вдарять по крилах, Ангел йде у ва-банк.
Архієрей тііільки робить крок у напрямкові будівлі, де захід. Бачить ремонтну бригаду, які працюють над усуненням прориву труби.
Починає переступати потічки води, що лиються асфальтом. Мчить автівка. З розмаху влітає в калюжу. Тож його накриває тааакою хвилею, що й вмиває..
Він спересердя плює в землю. Застрибує в салон. Водій, не чекаючи команди, везе назад. Нічого не запитуючи.
Ясно, що захід скасовується. Змиває з себе калюжу й враження дня.
Телефоном потім комусь жаліється на те, який у нього типу “невдалий день”.
Ангел дивиться на свіжоскупане втілення невдячності. Потім – на те, що потенційно могло трапитися, але з Божою допомогою розрулилося. Підкликає до себе ворону:
– Наступного разу прицільніше, добре?. І харчуйся краще. Будемо вдячність в його свідомості вдобрювати. Бо щось без добрив ніяк.
Ворона:
– Кар-р-р. Дякую за довір-р-ру!. Бо люди тільки й знають, що лаяти мене. А Іллі хто поживу носив, мені аж цікаво??. І чого Господь досі Вір-р-рить в людей?. Але Він Вір-р-рить і ми, небесні, до останнього мусимо.
Ангел стверно киває. Уважно вслухаючись в те, що думає архієрей про свій день перед сном. Сподіваючись поміж незадоволення почути те, що відверне подальші випробування.
Серія завершується на найцікавішому. І неясно, промовив архієрей потрібне чи нарвався.
Далі буде
© Катерина Когут, 13.03.2023