Жодне дерево не зрубає власного коріння. Не вирішить, що позбуття його буде маніфестом свободи. Дерева – розумні, вони дурниць не роблять.
Не повірять пропаганді, що без коренів буде “сучасніше” й “легше рухатися”. Бо знають, що стоїть за такими словами.
Дерева не заперечують свого минулого. Вони на ньому стоять, зміцнюються. Бо без минулого вони з живих стануть колодами. Які вже тільки для користання іншими.
Вони бачать як земних істот, так і зі світу Невидимого. Там вмивається білка, а та гілка прогнулася під невагомістю Ангела. Присів перепочити, доки його людина під деревом щось наминає.
У звуженому нульово-одиничковому світі дерева поза законом. Скориставшись невіглаством, їх почали рубати.
В світі, де життя людей стало статистикою із від’ємною динамікою, хто заступиться за дерева? Котрі тепер знищуються, неначе немовлята Іродом.
Засліплене серце – воно найжорстокіший кат. Оглухле серце – найтемніша в’язниця. Не здатне побачити ані білки, ні Ангела.
Проіснує така людина – не проживе. І нічого справді цінного не відкриває для себе. Піде зі світу куди більш порожнім, аніж прийшов. Питання в тому, скільки душ згубить своїми сітями.
Що ще він люто ненавидів – це дерева. Їх він хотів знищити чи не першими. Та довелося роками чекати – знищувати ставлення людей до них.
Чому ненавидів? Перше – це вони його нерідко лякали в дитинстві. В темноті що тільки не нагадували йому їхні обриси. А коли віяв вітер, то й поготів. Просто не міг на них дивитися.
Та найголовнішим було інше. Це він збагнув, коли почав літати світом і бачити Землю з неба.
Ліси, особливо давні, а ще більше Джунглі, йому нагадували волосяний покрив на тілі. І дуже бридили його.
Він аж бачив, як вони кишать різними паразитами. Небезпечними звірами. Його аж підкидати починало в такі моменти – від жаги стерти їх зовсім. Щоб залишилося кілька куценьких – типу для краси.
Ле-ге-ні Зем-лі. Знавісніло процідив він. Обійдетеся без легенів. Тим більше так швидшими темпами зникатиме і все людство.
Йому пригадалося і Дерево Життя, і Дерево розрізнення Добра і Зла. Схоже було, що дерева мають відношення до існування Життя на Землі. Тож вирок підписав їм негайно.
Що він почав робити в цьому напрямкові? Хранителі світу більше не стримували його діяльності. Тож міг розгулятися.
Перше – це через “спонсорські” заохочення через кишенькових політиків просунув відповідні постанови – під різними приводами рубати ліси. Щоб отуплене населення довше ні про що не здогадувалося, це називали красиво – в рамках поширення “зeлeнoї eнepгeтики”.
Він чудово розумів, що більшість не вдумуватиметься. А тих, хто здогадається, почнуть цькувати різні боти. Це вже було відпрацьованим добре.
Паралельно він профінансував “роботу з людьми”. Голови мали геть забути, що дерева виробляють кисень. Що не дають розійтися вітрам, що вберігають грунти й внормовують підземні води, що є природніми кондиціонерами та резервуарами води.
Замість того слід було виставити дерева споживачами, пожирателями кисню. Найрізноманітніші нісенітниці типу, що “бамбук чи плактон – це сучасніше та краще”. Тож раз-по-раз його люди почали довбити те, що вони не перевіряли.
Він реготав, згадуючи, як на це повелися. Скільки років вже завдяки його втручанню освітні програми стали отуплюючими. Ось нарешті це почало давати свої плоди. Люди і одне одного ладні закопувати, бо не знають елементарних речей. Роздмухана жага новинок звужує свідомість навіть краще, аніж страх.
Ще цікаво було, що ніхто не звернув увагу на різке збільшення тих же кліщів у лісах, що призвело до зниження бажання відпочинку межи деревами. Його сміх наблизився до істеричного. Це було геніально. Як і заборона гуляти в іншій епопеї його режисури.
Голос йому знову наголосив, що до такого додуматися міг лише настільки величний, як він. Його воскові щоки вкрив рум’янець. Як приємно це чути, коли хвалять.
© Катерина Когут, 12.11.2023 “Легені Планети” з циклу “Легенди землі приречених”