Бетховенівське тадададам в серіал не вставлятимемо. Бо ж типу веселий за жанром. А іншого музончику зараз не спадає на думку. Тож і нинішня серія “Хронік зростання архієреїв” без музичного вступу.
В кадрі архієрей, який париться тим, що Богослужіння проходять без особливих відчуттів духовних. Все чітко, відлагоджено. А зі святоотцівським досвідом – сум. Було Богослужіння – і добре, що було. На тому все.
Та душа почала просити наповнення якогось особливого. Того, за чим покликано було від звичайного життя.
Думав Ангел, як зарадити, думав. Спочатку хотів сам звернутися. Але що архієреям якісь прості Ангели – їм фігуру масштабну подавай.
Тож звернувся з проханням до Святого. Теж в архієрейському чині. До Іоана Максимовича.
Той запосміхався, коли почув, що треба. Протер окуляри. Каже:
– Та хто я там для нього. Чудік. Але спробую, коли просиш. Треба ж реноме виправдовувати – швидкого помічника. До мене ж рідко звертаються. росіяни постаралися – оббрехали, а люди й повірили. А енергії ж на поміч огого скільки!. Тому дякую Тобі за довіру!
Дочекався Святий Іоан ночі. Щоб промовити уві сні.
Приходить сідає поруч ліжка. Посміхається. В руках тримає архієрейський жезл і ниточку вузликів – для Ісусової молитви.
Ангел лагідно пробуджує архієрея:
– Поглянь, хто до тебе завітав. Поспілкуйся.
Той кліпає – сонний, втомлений за день. Сідає на постелі.
Іоан Максимович:
– Чув, що ти розстроюєшся, бо нічого особливого на Богослужіннях не відчуваєш.
Архієрей здивовано киває. Ніби ж і не казав нікому про це.
Святий Іоан:
– Прийшов дещо порадити тобі. Може, знадобиться.
Показує жезл і мотузок з вузликами. Жезл в одній руці, вузлики – в іншій:
– Бачиш, людина має дві руки. Дві ноги. Два ока. Два вуха. Можеш продовжити послідовність. І це не випадково. Уваг у людини теж дві.
Архієрей дивується. Типу – як це дві?
Іоан пояснює:
– Це добре, що ти зосереджено йдеш виголосами, тримаєш вірну послідовність дій. Але це все – для однієї уваги. Інша ж в цей час у тебе нічим не зайнята. А має тобі духовні квіти до букету збирати. Щоб ти виходив наповненим. НаДиханим Божественними пахощами.
Архієрей питає, а що ж робити.
Святий відповідає:
– Тренуватися. От ти теж маєш чотки. Але вони у тебе наразі швидше для краси. Типу аксесуару для крутішого фото. Так, ти промовляєш молитви, коли згадуєш чи маєш хвильку. Та має бути не так. Поглянь на мої.
Показує дуууже стертий мотузок із зачовганими вузликами:
– Бачиш, його соромно комусь показати. Бо постійно в роботі. Привчай себе, щоб не робив, з ким би не говорив – в цей час якусь з молитов, які можеш повторювати раз-по-раз. До Ісусової краще приступати після Богородичної. Так серце більш готовим буде до вправлянь. Недарма ж Вона спочатку Народилася, а потім вже Боговтілення відбулося. Така і в молитвах послідовність буде Плідною. Але зараз не про це.
Знову показує руки з жезлом та вузликами:
– Щось робиш зосереджено і тим часом молишся. Навантажуй обидві уваги. Спочатку буде важкувато, але потім піде. І виявиться це в тому, що на Богослужінні і керуватимеш справно, і відчуватимеш духовне наповнення всіх БогоДій. А я молитимуся за тебе і через якийсь час знову завітаю. Бувай.
Архієрей прокидається. В кімнаті..аромат ладану. Якийсь тааакий приємний.. І в руці чотки, які одягав вдень на зап’ясток. Але потім точно знімав і залишив на столі, коли лягав спати.
Далі буде
© Катерина Когут, 26.03.2023