Ця серія “Хронік зростання архієреїв” починається з того, що в кадрі архієрей в роздумах. Перед ним книга. Щойно прочитав історію про монаха.
Суть там в тому, що той промовляв 9 разів Ісусову молитву, а 1 раз – Богородице Діво. І був там інший монах, котрий безпричинно ворогував з ним доти, доки не побачив Пресвятую Діву, що плела вінок з троянд. Беручи 9 білих та 1 червону – за кількістю молитов.
Прочитав архієрей розповідь преподобного Варнави Гефсиманського і засумував.
Режисер зробив так, що глядачі чують його роздуми:
– От скільки разів я вже за життя промовив цих молитов. А інші скільки при мені. І жодного разу ані Богородиці не бачив, ні Ангелів, ні Святих. Це, може, й казки взагалі. Чи просто світ став іншим і цьому всьому вже в нім місця немає? Як навчати когось, коли сам вважаю це байкою?..
На тому і задрімав у кріслі. Аж раптом… Богородиця стає видимою в кімнаті… Глядачі чують Її надзвичайний сміх. Не просто як людський – ніби сила-силенна дзвіночків розливається в повітрі.
Режисер обрав класний ракурс. Її не видно повністю. Тож вмикається уява. Духовне бачення отримує навантаження.
І говорить крізь те, що архієрей сприймає за сновидіння:
– Кажеш, ніколи Мене не бачив?. Та скільки разів Я ходила навколо тебе, торкалася чола, коли ти був загорьованим. Ти відчував в такі миті полегшення, але ніяк не асоціював із Моїм реальним дотиком.
Архієрей анічичирк. Намагається й не дихати, щоб не пропало те, що бачить. Пресвятая мовить:
– Ваші очі, очі сучасних людей, постійно втулені в гаджети. Ваш кругозір звузився до невеликих прямокутників, в свідомість почав втрапляти малий потічок у порівнянні зі святими отцями. Відтак очі втратили здатність споглядати духовний вимір. А він нікуди не подівся. Просто здатність сприймати його вимкнулася. А у когось – і атрофувалася.
Архієрей запитує, а що ж робити. Бо бачити ж хочеться. Але щоб це не було галюцінаціями чи облещенням диявольським.
Вона знову засміялася розлиттям кришталевих дзвіночків. Звуком, розрахованим на духовні вуха:
– Вірно робиш, що побоюєшся облещень. Лукавий часто зводить людей на любові до фокусів та спецефектів. Але цей острах має тебе робити пильним, а не закритим для духовного досвіду. Пильнуй, яким стаєш по тому. За тим, якими мають бути Плоди Духу Святого, визначай природу видіння. Те, що від Бога, не робитиме тебе гордовитим чи зверхнім над іншими. А місця в серці додаватиме.
Пресвятая бере архієрея за руку і вони опиняються в храмі. Там, де він зазвичай служить. Вона вказує рукою:
– Дивися на дитину.
Архієрей бачить маля на руках матері. Голівка задерта догори. Очиська на пів обличчя. Радісно сміється.
Пресвята торкається чола архієрея, потім області серця:
– Подивися з серця під купол.
Він якось це виконує і завмирає.. Під куполом зграйками ширяють Ангели.. Стараються кульбітами потішити дитину..
Богородиця бачить, що йому вдалося побачити Ангелів. Посміхається і говорить:
– Так, ті “малюночки” з Ангелами там не для краси. Для того, аби ви пам’ятали про Їхню присутність в храмі. І старалися б побачити.
Після паузи продовжує:
– Тож щоб вмикнути приспане духовне бачення, старайся дати своїм очам більше роботи. Дивися на предмети, людей і проси про споглядання духовним зором. Старайся вглиб прозрівати, а не ковзати поверхнею. Та найголовніше для початку інше. Бачиш, що дитинка так тішиться, поглянь у тому напрямкові і постарайся відчути. Зачепитися серцем за вірний орієнтир. Не вигадуй відчуттів, не витискай з себе. Важливо, щоб вони були істинними.
І додає:
– Ви стараєтеся бути дуже поважними. Та забуваєте слова про втаєність Божих Таємниць від тих, хто пнеться вважатися мудрим. І відкриття Найсокровеннішого немовлятам.
Архієрей задумливо протягує:
– І правда ж. Ось чому – будьте, як діти.. В тому ж ключ, виходить, до Царства..
На тому прокидається. А у вухах внутрішніх ще стоять переливи Дзвіночків..
Далі буде
© Катерина Когут, 27.03.2023