Коли ми просимо допомоги у Святих, зазвичай маємо на увазі побажання, щоб вони щось зробили для нас чи за нас.
Вони завжди готові нас вислухати й прийти на допомогу. Та далеко не завжди вони пристають на таку пропозицію. Чудотворити, допоки ми сидітимемо і чекатимемо.
Частіше вони прагнуть іншого. Нашої власної роботи й зусиль. Аби ми не просили їх щось зробити, а в якомусь сенсі стали ними – Святими, до яких звертаємося.
Набули певних їхніх рис. Відкорегували свій спосіб життя. Зазвучали Богоприємними нотками.
В цьому нам допомагає читання житія. Їхні образИ. В живі очі яких ми вглядаємося і намагаємося відчути..
Збагнути, що нас ріднить з ними. І чого нам бракує. Що потрібно змінити у собі.
Лунає акафіст. Хвалебна пісня. Несідальне молитовне Богослужіння.
Якісь моменти просто слухаєш. Інші ж відлунюються. Настільки, що рука сама здіймається у хресному знаменні.
Раптом потім відчується, що оспіваний Святий зовсім поруч. Готовий вступитися за тебе. Допомогти. Підказати. Наставити на Істинний Шлях..
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Анатолія Солом`яного “Святий Миколай”