Вітаннячко тим, хто працює над собою. Продовжуємо осмислювати, що створює актуальну життєву ситуацію, з чого складається наявний фінансовий стан та інші складові нашого з вами життя. Доповнюю матеріали семирічної давнини, щоби вони відповідали актуальній ситуації.
З того, як непросто пропрацьовувати якісь речі, могли побачити, чому впливових людей не так багато. Адже скаржитися дуже просто, а от працювати над збільшенням внутрішньої сили – ні. Доводиться долати інертність власну та оточення. Скидати з себе все, що навалюють ті, хто прагне керувати стадом, що жумригає, а не вільними повноцінними особистостями.
Якщо були чесними із собою, то побачили, що з образами непросто розлучатися. Бідосистість виявляється дуже липкою та обманно солодкою. Людині здається, що, тримаючись за образи, таким чином тримає в руках певну розписку боржника. За якою їй колись видадуть бажане.
Фігуру з трьох пальців отримає людина за тією “розпискою”. Образа – це фальшивий вексель. Ілюзія, що хтось нам щось винен через те, що образив або принизив гідність. Живучи в очікуванні того боржку, ми ризикуємо пропустити щось важливе в СВОЄМУ житті. І так і не дочекатися повернення по недійсному чекові.
Аналіз образ необхідний, бо дозволяє дізнатися про себе та інших щось нове. Досі приховане від очей. Дає можливість зрозуміти, які риси характеру і особистісні якості привели до такого розвитку ситуації.
Робота з образами відкриває можливість внести необхідні корективи до своєї життєвої ситуації. Трансформувати власну душевну і особисту організацію так, щоб не приваблювати такі ситуації зовсім. Або проходити їх по-новому.
Іноді образа нанесена навмисне – з метою полонити наше життя. Загарбати його, відібрати щось дуже значуще. Задаймо собі питання – чи дійсно бажаємо “годувати” таку людину на шкоду своєму здоров’ю та добробутові? Адже пропрацювавши ситуацію, отримуємо свободу і можливість наповнити життя радістю та добробутом в широкому сенсі.
Образа – це душевна рана. З якої витікають дорогоцінні життєві сили. Що більше образ утримує людина, тим більше її душа нагадує діряве відро. Як будь-яка рана образа вимагає загоєння й зцілення.
Образа змушує фокусуватися на негативі. І тому здатна притягувати у наше життя різні небажані ситуації. Недарма кажучи про скривджених, частенько говорять, що на них “балкони падають” і “воду возять”. Ображена і вразлива людина легко прогнозована. А тому і легко керована. Питання в тому, чи хочемо ми бути маріонеткою в чиїхось руках?
Образи через свою аналогію з ранами здатні провокувати різні захворювання. Дух творить форму. Якщо трапилася така неприємність, що нас спіткав недуг, проаналізуймо, чи не передував тому стан ображеності – на когось, на світ, на “тих людей”, на владу, на Бога?
Стан ображеності позбавляє нас радості. Й робить замутненим наше серце. А відтак роз`єднує нас із Творцем. Не дає молитвам сягати небес. Змушує їх волочити крилами по землі. Саме тому небожі сили так стараються ятрити людині рани та завдавати дошкульним ударів. Щоби зв’язок з Богом ставав порушеним, а людина вразливою.
Позавчора ми ще дізналися, що ображені люди схильні до двох типів поведінки після цього. Поведінка “зачинитися в мушлі”. Або інший тип – “мені все кругом винні” – людина починає експлуатувати почуття образи і вимагати компенсації (покупки, послуги тощо).
У першому випадку прийняття блокується відразу практично повністю, але людині простіше відпустити образу. У другому випадку блокування настає не відразу (щось людина встигає отримати), але відпустити складніше – адже спочатку спрацювало і непросто злазити з цього коня).
Це прояснили для себе. Тепер до практики.
Практика перша. Робимо удари руками і ногами, які опанували вчора та позавчора. Боксуємо повітря/грушу руками зі словами “Ось тобі!” “Получай!” тощо. Ногами буцаємо повітря зі словами – “Я не хочу!” “Я не буду!”. Потім обов’язкове ЗАЗЕМЛЕННЯ.
Практика друга. Багато з вас відчули затерплість рук. А коли дослухатися, то виявиться, що тримати руки піднятими догори можуть одиниці. І це невипадково.
Є фраза – не опускати рук. Мова тут про стояння за Правду. Досягнення Перемоги. Вміти не опускати руки до Перемоги дуже важливо.
То чому у нас така історія з руками? Чимало людей знайдуть в собі образи, що накопичилися у взаєминах з тим, “хто вище стоїть”. Батьками, вчителями, начальниками, владою.
Мало того, якщо вони в наявності і сидять у підсвідомості, коли людина боїться їх звідти дістати, бо “духовні не мають образ”, то унеможливлюється Богоспілкування. Повністю блокується, бо виникає проекція тих образ на Бога.
Людина фактично не здатна звертатися до Отця, до Пресвятої Матері. Починає видумувати “реформи” релігії через те, що просто не працює із власним травматичним досвідом.
А дехто знайде й пряму образу на Бога. За те, що робиться ці роки. За те, що неможливо сховатися від Нього. Навіть за фальшивим “безсмертям”.
Ненависть можуть люди знайти на Бога в собі. За те, що треба вмирати. За те, що доводиться з Ним рахуватися. За те, що як не бігай, все одно прийдеш перед Його Лице.
Для роздутого его ці речі нестерпні. Людина здатна у цій деструкції навіть позбавити себе життя достроково. Та й тоді прийде на Аудієнцію.
Тож боксуємо вгору. Зі словами “Я тебе ненавиджу!” “Скільки болю завдано мені тобою!” “Скільки кривди тобою мені завдано!”
І знову ЗАЗЕМЛЕННЯ.
Не боїмося слова “ненавиджу”. Адже це почуття і так сидить в підсвідомості. Ми його витягаємо, щоби позбутися. Щоби звільнитися від того, що нас труїть.
Ми вибоксовуємо це, щоби набути втраченої колись в травмах цілісності. І далі діяти з Любові. Захищати, боротися, творити з Любові.
Більше права не маємо спокушати зло своєю зігнутістю. Маємо випростатися. Щоби позбавити зло трону, на якому воно розсілося.
Та маємо стати випростано-люблячими. А не накручено-злими. Злість дає людині тунельну свідомість. Любов помножена на гідність стає Непоборною Силою.
Практика 3. Як і вчора, будемо відкривати засув в грудях. Там, де серце.
Вже знаємо, що коли ми на когось ображені/сердиті тощо, ми закриваємося від світу. Через це перестаємо відчувати себе улюбленими й потрібними. Тому необхідно навчитися відкриватися заново любові і іншим чудовим речам у своєму житті.
Нагадуємо собі, що НІЧОГО НЕ УЯВЛЯЄМО. НЕ ФАНТАЗУЄМО. НАША ЗАДАЧА – ВІДЧУТИ.
І відчуваємо, як з простору в нас починає вливатися потік Любові. Не якоїсь уявної чи химерної. Все Створено з Любові. Навіть те, що зараз виглядає таким понівеченим.
Спочатку може бути непросто – адже засувка довго була закрита. Але з кожним разом починає вливатися все більша кількість любові. Душа старатиметься увібрати в себе її якомога більше.
НЕ ФАНТАЗІЙНО працюємо. НІЧОГО НЕ ВІЗУАЛІЗУЄМО. Реально відчуваємо виснаженість тієї області, а потім поступове оживлення через нагадування собі про те, що Світ Постав з Любові.
Це дуже приємне відчуття. Спочатку чимось схоже на угамування тривалої спраги. Що поступово розквітає в душі – адже оживає і наповнюється щось дуже важливе в глибині нашої Сутності.
Доповнюємо практику словами – Дякую!Дякую!Дякую! Ми сьогодні гарно потрудилися, дізналися про себе і світ чимало нового, отримали ключі для проходження випробувань. Тож є, за що бути вдячними. Богові, дневі.
Після цього бажано трохи побути з собою. Повідчувати. І тоді вже повертатися до справ.
Малюнки малюємо, вправи робимо)
© Катерина Когут, 2016