Ця історія про літнього чоловіка. Який попри складність життя зумів не озлобитися. Зберіг щирість та душевне тепло. Чистоту серця.
Він був охрещений та ніколи не ходив до церкви. В сім`ї розмови про Бога були неприйнятими. Люди не були віруючими.
В певний момент чоловік захворів. У нього трапився інсульт. Відібрало одну сторону. І потрапив у кому. Вийшовши з неї через добу, розповів про побачене там. Попросив занотувати..
І це змінило світосприйняття всіх, хто був тоді поруч нього. Його синів, родичів. Медперсоналу. Навіть священника, якого потім покликали його причащати..
ПРО БОГА ТА ЦЕРКВУ
Першими словами були: “Тепер я знаю. Бог Є. Бог все знає”..
“Там є тільки Боже (Божественне) Слово”.
“Оте, що в церкві, все є”.
“Те, що розказують про Бога, це правда. Але є багато неправди. Люди заплуталися”.
“Там ніхто не говорить поганого”.
“Там літають (показує пальчиками) Ангели”.
Шлях “туди” показує пальцем – проходження кіл по спіралі.
“Придержуйтеся Божого Слова”.
“Нада жить по Божественному Закону”.
“Бог Є. Якби Його не було, все б розпалося”.
“Когда все восстановиться, настане справедлівость. – А коли це восстановиться? – Цього я сказать не можу”.
“Багато хто возмущається, чого мені так, а йому так? Все буде по справедливості”.
“Треба придержуватися Бога. І Матушки. Матушка Його носила в собі, тому Батюшка тут ((показує на живіт)”.
Захоплений неймовірною красою Матінки Божої – “Хотів сфотографіровать Матушку!”..
“Треба в церкву ходить”.
“Все оце життя (показує довкола на речі, предмети) неправильне. Треба жить по Божественному Закону”.
“Там все заряжено Божественним і я тепер заряджений”.
ПРО ПСАЛТИР
Коли чоловік перебував в комі, біля його ліжка беззвучно читався Псалтир. Від розпачу. Просто тому, що потрібно було щось робити. Одними губами. Щоб не турбувати сусідів по палаті. Одне з перших прохань було по “поверненню”: “Читай ту книжку, яку ти читала”. Незрячий очима. Попросив дати йому її в руки і вказав пальцем на псалом, який мав бути прочитаним.
ПРО СПОВІДЬ, ПРИЧАСТЯ ТА СОБОРУВАННЯ
Перша спроба звершити Таїнства була в лікарні. Спроба вийшла невдалою. Священик прийшов. Познайомився з ситуацією. Чоловік був не в тому стані, щоб Таїнства відбулися. Священик почав соромити родичів стосовно того, що чоловік не відвідував церкву. Потім йому переказали, що чоловік розповів про свою “мандрівку”. Той приголомшено вимовив: “Дивні діла твої Господи” і пішов собі.
Наступного разу священик прийшов додому. Присів біля чоловіка на диван. Незрячий чоловік, якого ніхто не вчив цілувати хреста, трепетно доторкнувся до облачення священика. І припав до тканини вустами. Потім взяв в руку хрест. І почав його цілувати з таким благоговінням, що у всіх присутніх по щоках покотилися сльози.
По завершенню молитов священик сказав родичам: “Знаєте, я багато думав про це. Я був недостойним причастити цю людину минулого разу. Тому нічого й не вийшло тоді”.
Через якийсь час після Таїнств попри прогнози лікарів чоловік одужав. Паралізована сторона знову зафункціонувала. Згодом відновилася повноцінна активність.
ПРО ЛЮБОВ
“Знаєте, я все думаю, для чого мене повернули. Мабуть для того, щоб я поняв, що таке Любов. Понімаєтє, у нас ніколи не було на це часу. Я все життя пропрацював. Цілий день на роботі. Після роботи – додому поїсти. І – на шабашку. Ні сім`ї, ні дітей не бачив. Все кудась спішив. Щось робив. За роботою нічого не бачив.
А тепер я Її чувствую! Отут – в груді! Так чувствую!. Переполняє щось. Сльози котяться з глаз.. А словами передати не можу.
Любов – це мабуть главноє”.
Тільки правдиві невигадані історії істинно укріплюють віру. Це одна з таких.
© Катерина Когут, 23.04.2019