Ангелу буває сумно,
коли люди так бездумно
дорогоцінний час вбивають,
щось важливе оминають.
Занудьгованість та втома
мають корінь “всім відомо”.
Їм здається світ простим –
він же зовсім не такий.
Таємниця в кожній миті –
ось, що треба зрозуміти.
Їх немає незначущих.
Поверхневість же кричуща.
Мова про хліби та рибу
не сприймається на віру.
Промовляється як казка
і не бачиться підказка.
Серця й очі загрубілі,
в цифрі ж зовсім затверділі.
Їх “реальність” – вузькі грати,
які треба розсувати.
Розум вловлено у шори,
тільки й чути про оффшори.
Копирсання в інфобруді –
де ж знайдеться місце чуду?
Все їм “ясно” й “зрозуміло”
та не бачать, що хиріє
те, що їх в житті тримає.
Дух не творить – витворяє.
Давались їм знання й науки
не для розбрату і муки.
Щоб примножувалося диво
і жили усі красиво.
Що натомість? Не прогрес.
Деградації процес.
Замість об’єднання шматочків
вони звузились до точки.
І вважають, що це й є він –
світ, що створювався 7 днів.
Ось тому і депресують –
вірне сприйняття блокують.
Ангел голівоньку підпер,
ще сльозу з щоки Він стер.
І пішов місити сни.
Може, дійде через них?.
© Катерина Когут, 22.11.2021