Ангел собі містом йшов
та й пригодоньку знайшов.
Бачить Він – лежать ключі.
Загубилися вночі.
Сяйво Він вмикнув наповну,
щоби роздивитись добре.
А ключі ж то не прості!
То сердець відмикачі.
Хто ж їх міг отак згубити??
Серед вулиці зронити.
Все Він цій роззяві скаже,
навіть кулака покаже.
Ще й нотацій прочитає –
хай на майбутнє собі знає.
Серця людські – Творцевий Скарб.
Не можна ставитися так.
Все це чудово, й навіть класно.
Та ці повчання передчасні.
Спочатку слід знайти ту ґаву.
Оце от непростая справа.
Закликав Він на поміч Друзів –
в такій перебував напрузі.
Вони те місто поділили
і його все-все обходили.
Докупи знов вони зійшлися.
І аж за голови взялися.
Дійшло до них, що кожен має
узяти ключ, що відмикає.
Що тая зв’язка – їхня спільна.
Для Ангелів – підмога сильна.
Щоб люди їх почали чути,
серденька слід їм відімкнути.
© Катерина Когут, 11.11.2021