Отож від мрій про фінал людства на Землі він перейшов до дій. Слід же було встигнути до того, як стане геть підсліпуватим та немічним. Хоча такого, звісно, ніколи не буде. Голос його запевнив, що з ним такого не станеться.
Він чимало читав у свій час. Багато переглянув стрічок. Слід було розробити такий сценарій, щоби втягненими вийшли всі. Щоби в подіях побачили щось, що вони колись читали чи дивилися.
Отож всі можливі Святі Книги, антиутопії, фентезі, трилери, фільми жахів було завантажено в Штучний Інтелект. Під приводом “збереження”. Ггг типу робиться “скарбничка людства”.
Щоби ті людиська звинувачували у подіях власну фантазію з уявою. Типу он таке уявили собі і от воно реалізувалося. Та точно. Але хай собі думають, що вони – видатні уявляльщики.
Щоби ніхто не вислизнув – як оті бивальники головою об підлогу по храмах, так і затяті любителі кіношок. Щоби всі виявилися затягненими його пречудову й прецікаву гру.
Роздмухування їхнього его – це теж один з векторів дії. Слід паралельно розмазувати правдиву впевненість, яка йде від вірного трактування сигналів з простору, та заохочувати агресивність неосвічених з некомпетентними.
О, як багато роботи. Запосміхався він. Ці істотки навіть не уявляють, що на них чекає.
Хоча.. Можна робити певні анонсики, подумалося йому. Лоскотати їхні нерви, як у стрічках про маніяків, та виходити в статус когось типу пророків.
Тільки на відміну від тих, яких він ніколи не розумів, він буде говорити просто. Так, щоб пройняло кожного. Штучний інтелект допоможе йому добрати слова-ключі до кожної свідомості.
Ці істотки будуть робити те, що він скаже. Після зведення Хранителів світу у людей ресурсу немає, щоби опиратися. Тож тепер все прискориться.
Самі волатимуть, що хочуть диктатуру. Нестимуть залишки власних прав зі свободами на тарілочці.
Йому нескладно заполонити їхні розуми. Адже довго вивчав їхні запити, інтереси, реальні, а не декларовані тривоги з переконаннями.
Розпочате колись в 16-тому столітті, доповнене зробленим 100 років тому, а тепер його власні зусилля дозволяло нарешті фіналізувати цю недолугу Божу “фабрику людей”.
Його зуби скреготіли, коли він думав про людство. Як можна вважати Шедевром таких недолугих істот? Він добряче політав світом і його враження лише посилилося.
Особливу ненависть у нього викликали як процес зачаття, так і народження нових людей. Від думки, що так утворився і він сам, і прийшов у світ, його вивертало ще в школі.
Все те антисанітарійне пхання одного в друге. Уся та кров зі слизом при пологах. Нудота знову підкотила, спазми, як і раніше, почали стрясати його тіло.
Він лютував через те, що його змусили пройти через таке. Змусили пити молоко з материнських грудей. Тіло ще раз скрутила конвульсія.
Саме тому він стільки вклав у те, щоб запліднення робилося штучно. А також у можливість створення істот із “потрібними” якостями. Хоча це його гріло зараз менше.
Розщеплення світу. Завершення проекту “Людство”. Ось над чим він зараз трудився, не покладаючи рук.
Не було людей, котрих він ненавидів би більше за батьків. З усіма їхніми фальшивими правилами. Скільки себе пам’ятав, то або сидів десь у кімнаті, щоб не заважати батькам, або його тягли в церкву чи школу. Ані обіймів, ні ласки.
Звісно ці всі речі йому від них були непотрібними. Особливо від тих, хто був завжди ним невдоволеним. Хоча дещо корисне він у них узяв – переконання, що нікого не треба любити.
Це переконання заощадило йому чимало грошей та нервових клітин. А також зробило тим, ким він є. А він класний – піддакнув йому Голос.
Він задоволено всміхнувся. Ще кілька етапів провернути. І фініта ля комедія. Вони у нього в кулаці, який він тепер повільно стискатиме.
© Катерина Когут, 14.11.2023 “Життя в кулаці” з циклу “Легенди землі приречених”