це так дивно –
перед тобою враз ставати слабкою
й складати свої обладунки.
хоч найбільшою радістю є –
в мріях несміло до скроні
прикластись цілунком.
ще втіха – разом гуляти у снах,
слухати голос барвистий
і просто торкатись.
розглядати промінчики
сонця у магнітах-очах.
та тобі посміхатись.
© Катерина Когут, 20.04.2023