Коли пишу про Свободу особистості жінки – не слід розуміти це в категоріях якогось фемінізму. Адже вважаю те, який вигляд має зараз, дечим дуже потворним.
Бо в шалі не помітилося, що в тій руханині втратилося найголовніше – ЖІНОЧНІСТЬ. А значить – такий рух приречений. Через втрату ним сенсу. Боротьба ж йшла типу за права ЖІНОК, чи не так?
Навіть суто анатомічно ясно, що природою жінки є не виборювання. Інструментом просування наділено саме чоловіка.
Не для нерівності – для взаємодоповнення та взаємопосилення. Функції жінки не менші.
Так Бог дав, що ніколи не відчувала себе якось “нерівно” із чоловіками. Зростала в умовах рівності.
Без п’єдесталів. Але й без нижніх сходинок.
Тож потім був культурний шок, коли дізналася, що жіноцтво десь зазнавало чи зазнає утисків. Це не вкладалося в голові.
Та той шок став не найбільшим.
Минулого року у відповідь на байки про Мироносиць мною був написаний коротенький допис. Спростування спроб зведення їхнього СЛУЖІННЯ ГОСПОДОВІ (διακονοῦσαι, ДІАКОНУСЕ) до прибирання, казок про обстірування та обглажування.
Яким же був подив, коли на нього пішла агресивна реакція саме жіноцтва. Не всього – тієї частини, яким, як виявилося, було вигідним незаглядання далі від сковорідки, яким зручно було вважати, що того для них досить.
Не напад на заняття. Неповагу до кулінарів чи спеціалістів клінінгу також не вдасться пришити. Атакую виключно спробу примітивізації, нерозпакованість дарів із талантами, вибір на користь звуження свідомості.
Значення жінки для чоловіка прекрасно сформулювали той же Стус, Шевченко. Що саме розвиненість партнерки дозволяє зростати чоловікові. Бо мотивує тягнутися, досягати до наступної сходинки.
Плекання нею власного Всесвіту створює простір для зростання чоловіка. Наскільки безкрайою є жінка – настільки ж простягаються можливості для розвитку чеснот чоловіка.
Та численні представниці обрали для себе зупинку в розвиткові. Рухані серіальщиною звели комунікацію із чоловіками до матеріальних вимог “Дай-дай-дай”. Перетворилися на діжку без денця.
Апетити стали невгамовними. Керовані не реальними потребами – маркетингом.
Втратилося власне обличчя та власна думка. З рота почали сипатися не слова – слогани із рекламними текстами.
Чоловіки почали впахувати стільки, що на якийсь духовний розвиток часу просто не стало. Наслідки не забарилися – просто погляньмо на тривалість життя. На реальні особистісні здобутки.
Алкоголь в тому завинив, “погана екологія”? Це вже наслідки. Ми ж намагаємося осмислити першопричини.
Творець дав чоловікові не підстилку, але й не попихача.
Було Сотворено βοηθός. ВоіфОс читається. Помічницю. Ту, хто приходитиме на допомогу. Заступницю. Захисницю.
Часто можна почути “в політиці потрібно більше жінок”. Ні, справа зовсім не в кількості.
Світові потрібні розвинені жінки. Ті, які, не ховаючись за вік, чимось щоденно цікавляться, навчаються, осмислюють, удосконалюються.
Саме такими славилася наша земля. Пригадаймо, яке жіноцтво подарував світові один рід Ярослава Мудрого. Як їх досі вшановують. Яку репутацію тоді мав Київ!.
Чоловік та жінка стають ключами одне для одного, що відкривають шляхи та можливості. Відповідями на численні питання. Підказками у складанні життєвої головоламки.
Єднання чоловіка та жінки, коли воно не прискорюється штучно і грунтується на любові, схоже на розгортання пелюсток прекрасної квітки.
Аромат квітки заповнює собою все довкола. З квітки виходить плід або насіння. Цінна пожива.
Так і сяйво від гармонійного єднання осяює дійсність. Здатне преображувати та давати плоди для Спільного Блага не лише конкретних людей – людства загалом.
© Катерина Когут, 23.07.2022