Дивимося, а точніше уявляємо, новий епізод серіалу “Хроніки зростання архієреїв”. Не втомлююся повторювати, що будь-які співпадіння – не більше як випадковості.
Така не дуже весела музичка звучить. Камера знімає вулицю, українські будиночки. Мальовничі, але дещо депресивні плани в кадрі.
Тротуаром йде архієрей у цивільному. Вийшов прогулятися, щоби пороздумувати. Без бажання привернути до себе зайву увагу.
І тут типу його спогади. Те, над чим роздумує. Розмова в димці – щоби було ясно, що то він згадує.
Днями завітав до нього всміхнений чоловік. Дорогий костюм, брендовані черевики, престижна автівка. І дещо запропонував.
Попросив, як сказав, дрібничку. Вставити до пари текстів та недільної проповіді всього кілька речень.
Вони типу людьми і не помітяться. Але він за це отримає автівку, “яка точно не завадить, бо та, що є, вже чималенько набігала”.
Та ще на додачу товстенькі пачки бонусів. Які він типу зможе використати “на всі ті добрі справи, які в такому великому об’ємі робить”.
Пропозиція була справді принадною, бо гроші справді не завадили б для проектів. А чоловік знаходив потрібні слова – типу – “хто ті проповіді слухає зараз”. Тож типу “нічого страшного точно в тому немає”.
І він майже погодився. Та потім чомусь зупинився. І попросив час до завтра, щоби обміркувати.
Щось в тій посмішці його збентежило. Він не міг собі пояснити, що саме. Але холодок від неї лоскотав чомусь сонячне сплетіння.
Пройшовся з тими думами, нічого не надумавши. Лише важкість якась налягла на голову й плечі. Тож пішов додому.
Вичитав Вечірнє Правило. Вирішив ще додатково Акафіст прочитати. До всіх Небесних Сил Безплотних.
І особливо його торкнуло сьогодні звернення до Ієгудиїла
Радуйся, бо завдяки тобі у мужню тверезість ми зодягаємося.
Радуйся, бо тобою від лукавих навіювань і принади духовної очищуємося.
Радуйся, бо від духів злоби піднебесних ти – охоронець преславний.
Засинаючи чомусь ім’я Архангела згадав. Що означає воно. ХВАЛА БОЖА. На тому і заснув.
Темнота. В кімнаті стають видимими Ангел архієрея і Архангел Ієгудиїл. Ангел питає:
– Що робитимемо? З цими сучасними людьми так важко. От покажемося йому, то або до психіатра помчить, думаючи, що з розуму зійшов. Або святою водою нас кропитиме, боячись, що демони до нього збіглися. Серця такі затвердлі мають, що не здатні розрізнити, де біси, а де Ангели чи Святі. Ще, звісно, може без свідомості брикнутися від шоку.
Ієгудиїл ствердно киває. Бо і сам з цим стикався. Подумавши каже:
– Зранку встане, то вклади йому намір молитися, доки той говоритиме. І як буде готовий, то покажи йому, ЩО до нього насправді прийшло із тією пропозицією.
Так і вирішили. Камера знову знімає архієрея, що спить. В кімнаті знову нібито він один.
В час зустрічі він несподівано для себе подумки почав чеканити молитви. При тому так, як, можливо, не молився ніколи раніше. Сам потім здивувався, згадуючи ті події.
І раптом замість людського обличчя бачить хижий лик. За наклеєною посмішкою – звіриний оскал. Очі не людські, не сяють – збуджено блищать. В передчутті поживи. От просто проступило крізь обгортку.
Він як схопиться:
– Матінко Божа зі святими угодниками! Господи Помилуй і Спаси!
І давай поклони бити. Не парячись, як то виглядає збоку.
Коли зупинився, то відвідувача в кабінеті не було. Двері були відчиненими. Але повітря було таким, що ним темно було дихати.
Він відчинив вікно. І ще довго молився.
А фінанси на ті добрі справи, які запланував, прийшли дуже скоро. Людина, яку вже не сподівалися побачити повноцінною, бо такими були вердикти новоспечених ескулапів, одужала. І з вдячності Богові захотіла зробити щедру пожертву. Без усіляких умов.
Завершується епізод на тому, що архієрей стоїть на колінах, притулившись чолом до велетенської ікони. І не голосом, а самим видиханням – Господи, дякую, що вберіг мене.
І на іконі цієї миті переглядаються Ангели. І без звуку дають одне одному “п’ять”.
Музичка вже веселіша. І титрики – Далі буде..
© Катерина Когут, 23.02.2023