9-та ранку. А тобою вже обскакалося півміста. Встиглося втішити. Дати добрячої прочуханки. І навіть поносити чужого рюкзака.
Отож набрався розгін. Не заходиш до маршрутки – залітаєш. Одразу знімаєш із себе пальто. Дуже спекотно.
Думки за інерцією прокручують події ранку. Дивишся у вікно, а вони тобі думаються. Раптом відчуваєш на собі чийсь погляд..
Повертаєшся. І бачиш, що поруч сів чолов`яга. На вигляд робітничої спеціальності. Собачки на твоїй сукні привернули його увагу. І він намагається роздивитися їх, пробуючи зробити це непомітно.
Смієшся і просиш розглядати спокійно, не криючись. Пояснюєш, що психолог. І що діти на консультаціях це роблять постійно. Тому це не напружує. Так починається розмова, яка перемінює твій день..
Чолов`яга відповідає, що теж психолог. Тільки самоучка. Стверджує, що поспілкувавшись із людиною 5 хвилин може все розповісти про неї.
Заохочуєш розповісти, що бачить в тобі. Починає “читати”. Припускається лише кількох несуттєвих неточностей. Решта – в яблучко.
– Психологію по книжках не вивчиш. Звісно читати їх треба. Але справді тобі щось почне відкривати тільки життя. Коли дивитимешся на людей. Спостерігатимеш за їхніми реакціями на ті чи інші події. Оце і є справжня психологія. Не знаю важливішої науки. Життєвонеобхіднішої.
Погоджуєшся. А він продовжує:
– Пізнати інших людей можеш лише пізнавши себе. Тоді людина тільки підходитиме до тебе, а ти вже знатимеш, що вона від тебе хоче. Які у неї наміри. Вона дивуватиметься, звідки ти це знаєш. А ти їй скажеш: я ж такий самий, як ти. Що знаю про себе – знаю про тебе. Розумієш, ні чоловік, ні жінка не свариться просто так. Щось турбує їх. Щось болить їм. Про щось вони мають свою думку. І треба спробувати зрозуміти, що вони вкладають. Чому їм так важливо сваритися.
Після паузи.
– У мене двоє дітей. Старшому 10, а меншій 6. Я їх вчу, що сварками й криками ви нічого не досягнете. Лише ДОБРОТОЮ. Доброта здатна навіть монстра перетворити на хорошу людину. Діючи поступово. У відповідь на справжню непідробну доброту навіть закорінілий захоче стати кращим. А сила на силу нічого не дає. Знаєш, це як два камені в грудях зіштовхуються між собою і розлітаються в різні сторони.
Вже слухаєш на всі вуха. І дивишся на всі очі.
– Якщо хочеш справді щось зрозуміти з психології – читай Біблію. Там все. Прочитай її кілька разів і тобі не потрібні будуть інші книжки з психології. Після Неї ти їх відкриватимеш і бачитимеш, що все це ти і так знаєш. Біблія – це не книга. Розумієш, немає нічого в житті такого, з чим би ти стикнувся, і там не було би відповіді на це. Чи підказки. От прочитаєш рядочок. Можеш навіть одразу не зрозуміти, що це і про що воно. Але ходиш і думаєш про це. А потім раз – і бачиш це в житті. Щось воно пояснило для тебе в твоїй ситуації. І так радісно від того стає. Що хоч краплиночку вдалося зрозуміти. Що щось стало ясніше.
Продовжує.
– Знаєш, спочатку читаєш і думаєш. Ну, нереально це втілити. Нереально жити так – дотримуватися цього. А потім починаєш пробувати. І виходить!.. Спочатку не все – характер свій нікуди ж не подінеш. Він зразу не зміниться. Але головне – починаєш бачити, що жити так, виявляється, можливо!..
Запитуєш, чим займається по життю.
– А всім. 15 років був військовим льотчиком. Зараз зварником працюю. А між цими двома заняттями.. Я за кілька зупинок виходжу і ми з тобою розпрощаємося. Тож можу сказати тобі вільно. А ще 10 років я сидів. 3 з них в тюрмі, а решта.. Тож мав чимало часу.. Тільки я там не наколки робив. Вивчав людей. Їхню психологію. І читав Біблію. Щодня читав..
Після паузи.
– Знаєш, тоді й зрозумів, що Біблія – це не книга. Непроста Книга. Побачив це. Кожен прочитаний рядок щось перемінював в мені. Робив кращим. Якщо можна так сказати у моєму випадкові. Але саме так відчувалося й відчувається. Почни її читати щодня. Хоч рядочок, чуєш? І ти побачиш, як це все перемінює. Повір мені. Це справді здатне перемінити все.
Чолов`яга вийшов з переповненої маршрутки. І помахав, не бачачи, чи махаєш ти у відповідь. І від помаху його руки з`явилося відчуття, ніби тебе благословили!..
© Катерина Когут