Свіжа серія “Хронік зростання архієреїв”. Аудиторія серіалу ширшає, поступово з’являються улюблені герої. Тож все за законами шоу. А шоу, як відомо, має тривати.
В кадрі архієрей. Дуже засмучений з того, як наразі виходило йти духовним шляхом. Здавалося, що вступається у всі можливі калюжі. Від того почалася зневіра. Типу – нічого не виходить, то навіщо старатися.
В тій зажурі проходили дні з тижнями. А хиб додавалося.
Його Ангел збагнув, що далі тягнути не можна. Дочекався, доки той засне. Щоби крізь сон йому дещо показати.
З тими сучасними людьми Ангелам доводиться добряче попітніти. Те вони не чують, того – не помічають. Тому дії крізь сон – не відсутність фантазії Ангелів. А наслідок звуженості тих, хто зараз живуть.
Тож Архієрей бачить Небесну Браму. Заквітчана така!.. Краса!..
Туди прямує пташка. Щось типу горобця, але великого розміру.
Сяючий. Летить і освітлює все навколо. І пролітає спокійно.
Запитує Ангела:
– Що це?
Той посміхається:
– Це праведник. Справді виконав належне – пройшов свій шлях. До нього жодних питань. Та зверни увагу на крила.
Архієрей дивиться – ну, звичайні, як у горобців. Куценькі.
Ангел каже:
– Запам’ятай і дивися далі.
Летить ніби такий же сяючий горобець. Але перед самісінькою брамою раптом стає тьмяним. І вдаряється об Браму. Яка раптом виявляється зачиненою.
Архієрей злякано:
– А це ж хто??.
Ангел з сумом:
– Вважав себе праведником через нечинення фізичних гріхів. А інші йому здавалися негідними. Брудними. Тож насправді зростив в собі гординю – перепону для входження. Завжди боляче це бачити. А зараз дуже уважно. Це одного тобі сьогодні покажу.
Архієрей через мить бачить птаха із велетенськими крилами. Вони всі перемотані, частини пір’я немає. Видно, що якісь ділянки були дуже поламаними, а якісь виглядають новішими. І на тих крилах…купа людей.
Птах долітає до Брами. І пригальмовує вочевидь для того, аби висадити людей.
Але вже поруч Брами зненацька й для себе самого стає яскраво сяючим. І його разом з людьми на крилах просто вносить туди, куди він і помріяти не міг втрапити.
Архієрей до Ангела:
– Навіть не здогадуюся. Хто це?
Ангел каже:
– Це архієрей. Який багато напомилявся в житті. Тому крила такі побиті. Але в якийсь момент почав працювати над собою, переосмислювати хиби. І щойно йому вдавалося чесно пропрацювати якийсь з косяків, то до крила додавалося ще стільки ж. Аби він, допомігши впоратися із аналогічною ситуацією іншим, міг і їх узяти з собою.
Архієрей запитує:
– А чому він засяяв фактично вже в Брамі??
Ангел:
– Бо вважав себе таким, якому самому нічого доброго в майбутті не світить. Проте вирішив до останньої миті життя робити усе від себе залежне, щоби комусь те майбуття засвітило. Але зараховано йому те все лише тому, що він не мав наміру наробити бід, потім героїчно виправитися. Так просто склалося у нього. Не можна робити прикре з розрахунком, що встигнеться виправити. У більшості випадків не встигається.
І додав:
– Тож лікуй свої крила. Бо дні, друже, лукаві. Дуже лукаві.
Серія завершується на замисленому обличчі архієрея в кадрі.
Далі буде
© Катерина Когут, 27.02.2023