Богом бути не кожен може. Як добре людству, що у його батьків, яким абсолютно нічим не завдячував, народився саме він. Що б ці людиська без нього робили?
Якщо пам’ятаєте, ми з вами залишили його в ту мить, коли він отямився після знепритомніння. Побачивши, що в грудях замість серця має металеву пташку.
Він зрозумів, що обраний, коли почав чути голоси. Ну, звісно, зовсім не такі голоси, як чують якісь там божевільні. Інші.
Цей голос був дуже шанобливим, мегаввічливим із ним. Завжди хвалив його. Це всі ті інші, нижчі істоти, його не розуміли, але не Голос.
Все казав йому: “Слухаюся, мій повелителю”. “Що завгодно, мій пане”. “Всі мають коритися Вам, зімнімо тих, хто опирається”. “Що вони там розуміють на відміну від Вас, о, наймудріший”
Особливо йому подобалося, що Голос підкидав йому гарні ідеї. Першою була та, що він має неодмінно помститься системі освіти, що виплюнула його, неначе шлунок викидає з себе зіпсоване суші.
І коли на його гранти у закладах освіти почали впарювати рідкісні нісенітниці під виглядом знань, затьмарення в обгортці просвіти, то життя почало смакувати приємніше. Помста виявилася відмінною стравою. Та цього було мало.
Він бажав масштабнішого відомщення. Всьому потворному людству. З рештою бог він чи ні?. Голос запевняв, що бог. Й звертався завжди як до величного.
Чим завинило людство, запитаєте. О, про це він міг годинами. Найперше, власною невдячністю і невизнанням його ідей.
Вони завжди глузували з усього, що він пропонував. Хіба такі заслуговують жити? Голос підтакнув, що не заслуговують.
Тим більше, що він їх добре вивчив. Знав, що шукають, чим клопочуться, про що мріють, на які теми спілкуються.
Уявіть, скільки він вклав у те, щоб вони могли листуватися. Про там йдеться, у їхніх посланнях? Гадаєте, розмірковують про важливе?
Цілі сторінки списані про три прищі, що вискочили на обличчі. Про те, як поділити спадок ще живого родича. Та про те, як зробити дупу пружною.
Таким істотам варто топтати землю? Кіптявити небо? Дихати ЙОГО киснем? Пити ЙОГО воду?
Він був непоганим гравцем в шахи. Тож невідкладно почав розгортати партію. Не міг дозволити існувати цим, коли його не стане. Такого звісно ніколи не буде, але про це потім.
Спочатку людство мало отупіти, щоби подовше не розуміли, до чого все йде. Щоб забули всі ті стрічки про Фантомасів. Найздогадливіших треба буде хейтити.
Люди полюбляють цькувати когось. А він їм тепер підказуватиме, кого треба.
З очільниками країн було все просто. Треба було лишень переконати, що на всіх всього не вистачить. І ті, як слухняні дітки, один поперед одного почали пропонувати, як вони можуть посприяти зменшенню користувачів.
Аж дивно було, наскільки вони неосвічені й жадібні. Обіцяночка, що вони тим гарантують собі і власним нащадкам місце на Планеті, зробила їх геть дресированими.
Він не зміг стримати сміху. Таким недоістотам точно не місце в його “досконалому світі”. Вони наступні в черзі на знищення.
Та була одна перепона його планам. Хранителі світу. Як же він ненавидів їх. Вони вже кілька разів ламали його пречудові плани.
Їх давно намагалися звести, але вони стояли на варті.
Він всміхнувся. Голос й тут підкинув дещо годяще. Сказав, що перед ним всі були тупаками й вмовляли хранителів світу. Пропонували хабарі. Навіть залякували. Тому це і не спрацювало.
Їх не впрошувати потрібно – переконати в тому, що їхні блокпости вже не актуальні. Нікому не потрібні. Що вони нібито бережуть, немов зіницю ока, дещо застаріле.
Як вірно це! Аж долоні його спітніли від збудження.. Тоді вони самі віддадуть важелі впливу. Ще й благатимуть позбавити від них якнайшвидше. Вважатимуть, що стають сучасними, рівними світові.
Тут він перейшов на регіт. Які ж тупі вони – комплексувати зі своєї “нерівності” світові. Не розуміють, що саме цим забезпечувалася їхня впливовість.
Голос йому зашепотів, що він молодець. Що ніхто, окрім нього, до такого б точно не додумався. Кінець Хранителям світу.
Який же чудовий вечір, подумалося йому. Голос десь подався вже. Проте безлюдний “розумний” будинок йому це підтвердив. Дійсно чудовий
© Катерина Когут, 29.10.2023 “Про Голос і того, хто вважає себе богом” з циклу “Легенди землі приречених”