Така ситуація в світі з шлюбами не тому, що взаємини чоловіка та жінки якось вичерпалися. Чи стали неактуальними або несучасними. Такий стан речей з інших причин.
Найголовнішою є те, що люди перестали вміти добирати серцем. Серця стали сліпими. Незрячими. Не здатними відрізнити ТУ чи ТОГО з-поміж інших.
Вибір став керуватися забаганками. Вигодами. Уявляннями, черпаними з серіалів та ток-шоу. Стереотипами.
А серцю людини Бог дав всі необхідні інструменти для вирізнення ОСОБЛИВОЇ ЛЮДИНИ. З якою поєднано не людським керуванням чи правилами. А десь там, на Небесах.
І з якою належить зустрітися тут, на Землі. Відшукати. Відчути.
Одним із таких сигналів ТІЄЇ чи ТОГО є те, що вас не пробують пресувати в цих стосунках. Підім’яти під себе. Подавляти в чомусь важливому. Чи то стосується зовнішньості, чи діяльності.
Особливо слід звертати увагу на повторювані “наїзди”. Не пропускати їх, як би не воліло їх не помітити. Бо неприємні речі на початку взаємин помічати дуже не хочеться.
Та перше, від чого слід відмовитися – від самообману. Від думки, що “потім так не буде”. Від ілюзії, що з часом “людина зміниться і такого робити не буде”.
Ця ілюзія понівечила долі чималої кількості людей. Розчарувала у можливості мати стосунки. Забрала той кисень, яким живиться душа.
Бо далі відбувається лише прогресування того, із чим люди входять до взаємин. І спроби “ліплення чогось з когось” не лише не припиняються – вони набувають “законної” форми.
Є класна фраза, що, за парадоксальністю, чи не найсильніше нас пробують позбавити того, що первинно привабило. Вирізнило з юрби інших.
І такі речі слід вчитися приймати спокійно. Навчитися не триматися за стосунки, скільки би вони не тривали.
Вміти прийняти: “Так, він/вона має право хотіти це від партнера. Але, схоже, це значить, що йому/їй слід шукати це десь далі”.
Бо в більшості випадків має місце вхоплення. Вчіплювання. Типу “от стільки вже вкладено в стосунки”. Часу, сподівань, чогось іншого.
До взаємин не можна ставитися як до фінансових інвестицій зі сподіванням прибутків. Якщо має місце таке ставлення, то любові немає там первинно.
Це прозвучить несучасно, а любов не рахує. Справді не рахує. Ані річниць, ні коштів, ні зробленого.
Але любов і не підминає під себе. Не прагне володіти чи ще чогось прикрого.
Вона керується побажанням розквіту того унікального, що Сотворив Творець і Робить Живим. В собі і в інших.
© Катерина Когут, 11.02.2022