Ангел пензля десь знайшов.
Фарб швиденько намолов.
Щоби у погожу днину
написать якусь картину.
Тільки що от зобразити?
Ці дерева, річку, квіти?
Білку, що гризе горіх?
Чи веселий Сонця сміх?
Ходив з пензлем та мольбертом.
Стало то якимсь концертом.
Ой, непросто це – обрати.
Що ж таке намалювати??
На те все дивився котик.
Позіхнув на весь свій ротик.
“А ще кажуть – мудрагель.
Чим тобі я не модель?”
“Щойно хвостиком махну –
зразу смуток прожену.
А як муркотну тихенько –
поснуть люди солоденько”.
Ангел стрИбав вище Неба.
Котик справді – те, що треба.
На картинку глянуть люди –
затишок в душі набудуть.
© Катерина Когут, 28.10.2021