Лише тому

присісти,

щоб миті шалені хоч на трохи спинити.

тишу почути,

якій не було як сказати.

натхнення

у власних вітрилах щоб знов відновити.

не волочитись,

а ще когось піднімати.

наближусь,

щоб потім кілька кроків зробити назад.

події летять,

перетрушують все без жалю.

втома

так прагне здобути прихисток в словах.

продовжую йти

лише тому, що люблю.

©Катерина Когут, 24.04.2023

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *