Наступне, що він вирішив задіяти – це остаточно розсварити людей. Допоки люди спілкувалися, мали гармонійні взаємини, він не міг вкласти їм думку, що світові та людству час казати “гудбай”. Сам він друзів не мав. Ділові конкуренти чи ті, кого йому вдалося підчепити на гачок грантів чи ідей, не рахувалися.
Для його задуму слід було знищити єдине інформаційне поле. Різними алгоритмами людям почали видавати ту інформацію, котра відповідала і підкріплювала існуючу у них думку. Свідомості стали містити суперечливі фрагменти знань.
Це він зробив, щоб “протилежні” табори вже апріорі не могли досягнути згоди чи змінити думку. Адже споживали абсолютно інші реальності.
Тому дебати зникли як вид – їх замінили сварки, обзивання та булінг. Вчили людей сваритися боти. Першими лютими коментарями були саме згенеровані. Вони задавали тональність й вектор.
Через профінансованих діячів він апелював до енергії мас. Групи стикалися одна з одною, не розуміючи, що їх вміло штовхають до цього. Розівчилися спілкуватися, чути та поважати одне одного.
Експертність, освіченість – все це втопувалося в бруд. Головним стало гучність кричання. Невігластво, небажання розбиратися в тонкощах, поверхневість – ось, що прославляли пропагандисти.
Шори людських очей щодень товщали, як і стіни інформаційних в’язниць. Думка ж – міліла, бо не отримувала більше викликів іншими точками зору.
Він задоволено тер долоні. Працює, маленькі. Давайте – давайте. Руйнуйте зв’язки між собою. Атомізуйтеся. Наближайте точку невороття.
Але й цього йому було замало. Тож шляхом грантів освітні програми стали фрагментованими. Такими, що знищували уважність, отуплювали та прищеплювали відчуття набутої інформації.
Паралельно роздмухувалося его. Людей заохочували все підлаштовувати під свій смак. Те, що не гнулося під вподобання, закликалося знищувати або змінювати. Без осмислення значення предметів та явищ.
Некомпетентність стала агресивною. Дурисвітство містило в собі потужну енергію примітивності. Тож процес управління суспільством все більше нагадував більярд. Куля його стараннями кришилася з усіх сторін.
Та на цьому він не зупинявся. Повільно все відбувається! Треба дати їм гучні лозунги! Щоб вони стали одержимими тими ідеями. Щоби лютували й готові були за них роздерти. Їх мали насаджувати профінансовані ним діячі у різних куточках світу.
Хай думають, що таким чином боряться з ворогом! Або хворобою! Чи рятують Планету! Щоби нищили те, що їх живить й робить сильними, вважаючи, що роблять щось мегацінне в історії людства.
Його регіт пролунав в безлюдних стінах. Робите-робите мегаважливе в сторії людства – ставите жирнезну крапку в ньому, маленькі.
© Катерина Когут, 01.12.2023 “Лозунги замість думок” з циклу “Легенди землі приречених”