Колись він замислився над тим, яким би він сотворив світ. Той ідеальний в його розумінні, не схожий на “карикатуру”, яким він вважав те, що Сотворив Бог.
Ця думка довго не відпускала його. Тривалий час читав всі можливі утопії, антиутопії. Все, з чого можна було би почерпнути ідеї.
Якоїсь миті картина намалювалася. Це був Всесвіт, що належав суто йому. Там не було грошей, ніхто, окрім нього нічим не володів й не розпоряджався.
Цілковита відсутність освітніх закладів, законів, науки, релігії. Жодних представників влади. Тільки він всім заправляє.
Зникли лікарі, поліція. Немає жодних суперечностей. Бо всі мислять, як він.
Не просто мислять, як він. Діють, як він вважає за потрібне. Кажуть те, що йому до вподоби.
Він же еталон! В цьому він не сумнівався, бо точно знав, чим цікавляться люди. Що шукають. Звіти про запити щоденно надходили йому для аналізу.
Тож світ має бути сотвореним за його подобою, а ні за якою не за Божою! Що там той Бог дав людям? А він дав їм куди більше, тому і має право вирішити, як далі має рухатися світ!
Голос зашепотів, що йому можуть завадити. Нагадав про Хранителів світу, які пильнували Особливі Доби. А також про тих, хто може здогадатися про його плани.
Він засміявся. З цим він легко упорається. На здогадливих він буде нацьковувати. Для цього має всі можливості.
З Хранителями світу йому дуже допомогли 100 років тому, але тоді клепки не вистачило підім’яти усіх. Він же куди кмітливіший за попередників. Тепер ніхто не вирветься з пастки.
Куди цікавіше йому було думати про те, як він змусить населення світу думати, як він. Ідеї завирували. Радитиме “потрібні” фільми та книги, профінансує ключових діячів по країнах, щоби вони зробилися рупорами.
Він нотував і нотував. Найбільше йому стала до вподоби думка про “персональних помічників”, котрі краплинка за краплиночкою скерують людей на потрібні йому стежечки. Переладують способи життя й світогляди.
Нічого не має бути таким, як колись. Все слід зруйнувати, бо пам’ять здатна увімкнути мислення. А цього не можна допускати – він не молодшає. Має встигнути.
Бо як же це так буде – вони тут жируватимуть, а його черви їстимуть чи й в каганці варитимуть. Розмріялися. Всі разом, дорогенькі. Без мене ви тут не будете.
Закінчивши записи, замріяно відкинувся в кріслі. Спочатку світ стане його подобою, а потім ефектно зникне. Небуття для усього без усіляких там Судів та слідств.
Як прекрасно, що всі медичні асоціації давно годуються з його кишені. Хто подумає узяти довідку про небожевільність у спонсора. Взагалі ніхто не освідчує адекватність людей із такими капіталами й впливом.
© Катерина Когут, 21.11.2023 “Ідеальний світ” з циклу “Легенди землі приречених”