Для того, аби впливати на події в світі, Хранителі особливо дбайливо берегли ще одну добу, значення якої колись відкрилося попередникам. Яку сучасні люди знали під назвами “13/14 січня” та “старий Новий Рік”.
Мешканці краю, котрий через відступлення тепер мав назву “земля приречених”, стояли на її варті попри потужно профінансовані глузування. Стояли твердо, не зважаючи на навіть дуже образливі ярлики. Бо знали, ЩО оберігають.
Ці Двері в Незриме, ця Особлива Доба, була абсолютно непересічною. Як і в інші Особливі Доби, почутість прохань була значно вищою, аніж в звичайні дні. Та було й дещо специфічне.
Якщо доба, знана тепер як 7 січня, поновлювала запас часу для людства. То контроль за цією добою означав вплив на перебіг війн. Тому темні так і намагалися обгудити цю Особливу Добу – щоби війнами знищувати людство фізично й духовно.
Ще прохання в цю Особливу Добу впливали на перебіг будь-якого починання. Темні знали, що найлегше обізлити людей на Бога, коли нічого не виходить з того, що роблять, у що вкладаються. Тому старалися і Добу цю забрати, і щоб прохання злітали з вуст максимально глузливі та руйнівні. Щоби Сакральне якомога інтенсивніше топталося ногами.
Це було не з розряду забобонів – з тонкощів Таємничої Світобудови. Які можна лише використовувати, але не можна пізнати – отримати відповідь, чому саме так. Бо так є. Бо так Творець Вирішив.
Хранителі світу, а ще видатні винахідники, чітко розрізняли існування кількох видів знання. Вже відкрите. Ще невідкрите. І те, що ніколи не буде пізнаним й дослідженим.
В цьому виявлялася їх Любов до Творця, повага до Його Задуму та справжнє смирення, котре нічого не мало спільного із нагнутою головою. До зведення вони приймали важелі впливу, не крутили носами “а чого саме так” і використовували не для себе – для стримування темних сил та береження людства й світу.
Їхні Богослужіння акцентували увагу на Дверях. Це був не символ. Спроба тонкого донесення Основ Таємничої Світобудови. В їхніх Священних Текстах звучало – Берегтиме твій вихід та вхід.
І тривалий час вони того міцно трималися. Та темні не полишали надій знищити людство та світ.
Вперше людство спробували позбавити Особливих Діб у 16 столітті. Діяч, руками котрого запустився механізм поступового самознищення, діяв під впливом амбіцій, владолюбства та бажання більшої керованості людей та залежності.
Та Хранителі світу стояли твердо. Не хитнулися ані хабарями, ні псевдологікою про “сонцестояння”. Адже внутрішнім зором бачили, що воно там абсолютно ні до чого.
Тоді ж вони вперше стикнулися із дилемою. Як пояснювати, не викриваючи при цьому секретів ворожим агентам? Ті, хто бачить різницю, знають і так, що Особливі Доби є. Ті, хто не бачать, і так не повірять.
Пояснення були розмитими. Нагадували поезію. Стежки прокладалися так, щоб могли їх відкрити лише чистим некорисливим серцем. Котре в тому не шукає ані збагачення, ні прагнення влади. Тільки таким було можливо розгадати шифр.
Тому темні і пішли в обхід. Перейменували Особливі Доби, щоби максимально заплутати тих, у кого ще не відкрито духовний зір. Та Хранителі знали, що Особливі Доби не рухаються, як їх не переназви. Стояли міцно.
Темні не припиняли навали. Знали, що найлегше важливе заховати посеред банального. Так особливі Доби опинилися посеред “днів гір” та “днів бухгалтерів”, щоби люди втратили розуміння значення.
Лупили по душах. Щоб тих, хто бачить внутрішнім зором, меншало. Зарозумілість, гординя, жага кар’єри – ось що роздмухували. Й досягнули успіху.
Дійшло до того, що Хранителі світу, що мешкали на землі, котра тепер стала зватися “землею приречених”, самі проголосували за віддавання ключів та посохів. Того, чим береглося Вхід та Вихід. Й відганялося темних.
Голосування – це був спосіб вловити Хранителів у пастку. Хитрощами змусити думати, що це їхній вибір, документально затверджений. Тож Хранителі світу більше ні на що не впливали, нічого не контролювали. Були сухими листочками, котрих крутило й мотало у водоверті подій.
Проте був один нюанс у таких “договорів”. Господь знав, що Хранителів зведено маніпуляціями, залякуванням та іншими хитрощами. І чекав коли до Хранителів дійде, що їх обдурили, скористалися їхньою необізнаністю, щоб вступитися за них, за мешканців землі приречених, за людство, за світ. Весь Незримий світ вболівав за прозріння людей.
© Катерина Когут, 13.12.2023 “Двері перебігу війн” з циклу “Легенди землі приречених”