Того дня в на сільському цвинтарі відбувалися проводи. Традиційне вшанування померлих.
Молодий священик прийшов туди. Почали запрошувати на могили. Людей було чимало. Майже не було могилок, до яких би не закликали його підійти.
Помолився біля чергової могили. Поглянув на сусідню. Знайоме ім`я. Там покоїлася жінка, яку він знав. Померла через онкологію. Непроста історія. Він молився за неї від дня її смерті. Взагалі намагався допомагати людям, хворим на такий недуг.
Йому згадалося, що її відспівував піп з іншого патріархату. Тож священик вирішив не підходити туди. Буцімто – ніхто не просив. Тож минув могилу і пішов далі.
Наступної ночі йому наснився сон. Він побачив щось типу літньої кав`ярні. Де знаходилися дві групи людей. В одній з них священик побачив себе із кількома прихожанами. В іншій – ту жінку, до могили якої не підійшов, в компанії якихось людей.
Жінка виявилася дуже ображеною на нього. Дорікала, що він не зайшов до неї в гості. Був і не заволів зайти..
Священик прокинувся глибоко схвильований. Значення сну сумнівів не викликало. В глибині душі він ще тоді відчував, що чинить неправильно. По-людському – не по Божому.
В той самий день відвідати кладовище змоги у нього не було. Тож він пообіцяв собі, щойно з`явиться нагода, помолитися на могилі жінки.
Незабаром йому знову довелося відвідати той цвинтар. Він закликав своїх прихожан підійти до могили тієї жінки і разом відслужити там літію. Після якої він розповів людям все, що трапилося. І про те, чому спочатку проминув її. І про те, як вона звернулася до нього крізь сон, аби він отримав шанс виправити вчинену прикрість. І про те, що це змусило багато чого переосмислити і переоцінити у протистоянні церков.
Тільки правдиві невигадані історії істинно укріплюють віру. Це одна з таких
© Катерина Когут