Всім привітики. Продовжуємо ревізію власного світогляду. Адже саме він створив актуальну незадовільну ситуацію.
Накопичені негативні емоції здатні виливатися і в недуги, і в прикрощі з фінансами. Не байка – так воно є. Навіть якщо людина ще не вишкрібає копійки з кишень, то за наявності ментального та емоційного мотлоху використовує кошти неефективно. Вкладає їх у руйнацію, жмиркрутить, не спить через страх банкрутства.
Почали з накопичених образ. Виявили, що вони здатні керувати нашими бажаннями, підривати віру, блокувати прийняття і задоволення, відрізають нас від Божої Допомоги та Божих підказок. Створюють купу небажаних ситуацій навколо нас. Змушують перепрацьовувати Ангела-Хранителя.
Тому ми з вами вирішили від них зцілюватися через боксування. Через ВІДНОВЛЕННЯ ВЛАСНОЇ ЦІЛІСНОСТІ, котру порушила була завдана кривда. Непосильною розкішшю є спонсорування кривдників власної життєвою силою. Найкращою помстою їм є – набуття повноцінного повнокровного гармонійного стану Сили.
Якщо ви відчули образу на росіян чи владу, то саме відбоксовування цього введе у конструктивний стан. Людина стає здатною впливати на хід речей. Стан ображеного – це стан ні на що не здатної щепки, яку мотає хвилями.
Як же виглядає процес ПРАВДИВОГО відпускання образ? Він чимось скидається на зцілення рани. Адже образа по суті і є душевної раною, скалкою.
Спочатку ми визнаємо її наявність. Потім паралельно починаємо: 1) через удари і боксування звільнятися від затиснутих в тілі емоцій, що накопичилися завдяки образі, 2) аналізувати ситуацію (розглядаємо її з усіх боків, знаходимо зв’язок з дитячими переживаннями, розбираємо внесок всіх учасників історії).
Наступний етап – усвідомлення того, яким чином ми привабили у власне життя саме такий досвід. З тим, щоб більше не створювати подібні історії або проходити їх по-іншому. Господь допускає певні речі в житті людини чи народу, якщо в інший спосіб не доходило. Не бачили, що щось невірно оцінювали, десь розлінилися, почали робити щось не те, загравати із тим, з чим не слід було.
Тож нам належить зрозуміти, який ЖИТТЄВИЙ УРОК для нас містить ця історія. Адже ми ростемо через проходження випробувань і засвоєння життєвих уроків. Тільки висновок має бути ЧЕСНИМ, А НЕ ЕМОЦІЙНИМ.
І вже безпосередньо саме відпускання – відновлення цілісності, ефективної й конструктивної діяльності та впускання позитивних почуттів у своє життя. Бо пальне має бути найкращим. Все має робитися з Любові. Чи це захист дорогих людей, чи любленої землі, чи відстоювання Істини.
Тому так важливо практикувати удари і боксування. Адже нам важливо не лише все знати про свою проблему, а й реально звільниться від неї.
Ще момент. Хтось вже міг відчути при боксуванні певну затерплість рук. І це не дивно. Роками блокувалася воля українців, здатність досягати бажаного. Маніпуляторами обламувалися найкращі з бажань.
І коротенько про духовну сторону питання. Типу “ми такі високодуховні, що боксувати не наше”.
Обдумаймо для себе поняття Воїн Христовий. Що приходить першим? Постава. Здатність тримати удар, стоячи за Істину, вміння повелівати стихіям. Незворушність, незламність. А не шмарклистість й плазування перед усіма.
Ми з вами не вчимося битися, коли боксуємо. Позбуваємося накопиченого за роки й десятиліття мотлоху.
Боксуванням не стаємо злішими. Злість виникає тоді, коли щось невірно трактуємо в життєвій ситуації. Боксування – це не зливання злості. Це сходинка в роботі над собою.
Злість – сигнал нерозуміння суті випробування, життєвого уроку, що містить ситуація. Вибоксовувати їі слід. Бо не варіант в собі залишати, щоб труїла. Та при цьому шукати ключ всередині себе.
Чимало-хто піддався спокусі й вирішив перескочити через сходинку. Не визнавати в собі наявність негативних почуттів, від яких аж розпирає.
Типу “ага, ображатися й злитися Церква не благословляє, то в мене цього немає”. Ні, є. Вони Є і вони руйнують. І життя руйнують, і саму людину.
Однією з причин відсутності Богоспілкування й Правдивих Божих відкриттів є те, що люди носяться з своєю пихою, образами, злістю, заздрощами. Їх не немає. Вони просто ними не визнаються.
Це спроба побігти попереду паровозу. Ну, можна. А сенс який в тому? Щойно змучиться такий бігун, то виявиться розчавленим під колесами, під тими негативними почуттями, котрі набрали обертів та вирують.
Практика 1. Як і вчора, згадуємо ситуацію, яка нас дратує або є болючою. І починаємо лупити кулаками подушку або ліжко. Або боксувати повітря.
Тепер зі словами “Ви дістали!” “Скільки можна!” “Як можна бути настільки придурошними!” В такому ключі. Нехай слова будуть вашими. Тими, які сформулюються саме у вас.
Повторюся, якщо є боксерська груша – це просто знахідка. Не стримуємося. Намагаємося максимально розрядити накопичений негатив. Спочатку кілька ударів слабших. А потім – все більше вкладаємося. Стежимо, щоб руки не розгиналися повністю – дозволить уникнути болючих відчуттів.
Після вправи ОБОВ’ЯЗКОВЕ ЗАЗЕМЛЕННЯ. Картинку вправи знову додам.
Практика 2. Додатково до боксування і “биття подушки/ліжка” ми починаємо виконувати удари ногами. Буцаємо повітря по 50 разів кожною ногою. Зі словами: “Я не хочу!” “Я не буду!”
Після практики ОБОВ’ЯЗКОВЕ ЗАЗЕМЛЕННЯ.
Практикуючи удари ми дуже швидко помічаємо, що стаємо більш спокійними. Нас важко зачепити або дістати. Ми набуваємо впевненості в собі, стаємо більш врівноваженими. Хода стає граційнішою і пластичнішою. Все тіло стає більш живим і привабливим. Починають переважати приємні думки і почуття.
В ідеалі доповнити це рефлексивним записуванням. Яку ситуацю осмислили тощо. але зараз у всіх цейтнот. Тож то лише, якщо маєте хвильку.
Практика 3. Ми вже відкрили для себе дві чарівні практики для грудної клітини. Сьогодні нова практика з цієї серії. Будемо відкривати засув.
Коли ми на когось ображені/сердиті тощо, ми закриваємося від світу. Через це перестаємо відчувати себе улюбленими й потрібними. Тому необхідно навчитися відкриватися заново любові і іншим чудовим речам у своєму житті.
НІЧОГО НЕ УЯВЛЯЄМО. НЕ ФАНТАЗУЄМО. НАША ЗАДАЧА – ВІДЧУТИ.
Серце людини – не просто насос для качання крови. В Святому Писанні постійно звучить слово СЕРЦЕ. Адже це канал Богослілкування. Ним струменіє Сила, Що Робить нас з вами Живими.
Відчуймо центр грудей. Там ніби є щось, схоже на засув. Якась заслінка. Відсуваємо її. Хтось описує завареність засуву, у когось він заіржавів. Святі Отці вчать при молитві акцентуватися на області грудної клітини, щоби це не було бубнінням.
І відчуваємо, як з простору в нас починає вливатися потік Любові. Не якоїсь уявної чи химерної. Все Створено з Любові. Навіть те, що зараз виглядає таким понівеченим.
Спочатку може бути непросто – адже засувка довго була закрита. Але з кожним разом починає вливатися все більша кількість любові. Душа старатиметься увібрати в себе її якомога більше.
НЕ ФАНТАЗІЙНО працюємо. НІЧОГО НЕ ВІЗУАЛІЗУЄМО. Реально відчуваємо виснаженість тієї області, а потім поступове оживлення через нагадування собі про те, що Світ Постав з Любові.
Це дуже приємне відчуття. Спочатку чимось схоже на угамування тривалої спраги. Що поступово розквітає в душі – адже оживає і наповнюється щось дуже важливе в глибині нашої Сутності.
Щоденні практики не нагадую – Ви їх і так знаєте) Малюнки малюємо, вправи робимо.
Дякую за роботу! Плідного самопізнання і дивовижних відкриттів!
© Катерина Когут, 2016