Сьогодні фактично без теорії. Буде суцільна практика. Вчора ми з вами в собі шукали заздрощі.
Робота виявилася не з простих, бо малоприємна. Куди ж краще вважати себе взірцево-благочестивими, еге ж? Еге ж.
Як правило, поруч заздрощів знаходяться і ревнощі. Вони дуже подібні і на вигляд для тих, у кого розвинене внутрішнє бачення, і на відчуття.
Це дещо темне, зосереджене у області грудної клітини та голови. Бо вжаленню змією ревнощів й заздрощів передує думка.
І ревнощі, і заздрощі змушують нас зосереджуватися на комусь. Ми віддаємо життєві сили тим, кому заздримо, це ми вчора дізналися.
Та що з ревнощами? Вони стають причиною фінансового та особистісного неблагополуччя, бо людина живе невдячною за те, якою її сотворено. Постійно порівнює себе з іншими, але не пізнає власної унікальності.
Не дарма святі отці в молитві про заздрісного і ревнивого просять Бога забрати у людини з очей пелену, котру на них накинув диявол. І через яку вона не бачить власної обдарованості.
Та буває й інше. Через ті ревнощі людина аж зі шкіри преться – так намагається довести власну “кращість” на фоні конкурентів. І в результаті починає виглядати сміховинною. Дика кількість життєвих сил йде на боротьбу, в якій немає жодної предметності.
Ревнощі подібні до укусу змії. Люди описують дуже неприємне відчуття в серці. Об’єкт любові відтак після “укусу” починає сприйматися викривлено, з відтінком люті, жодні раціональні думки не допомагають.
Людина, що страждає на ревнощі, живе ніби у підвалі. Сама себе до нього заганяє. Бо який сенс ревнувати когось?
Але нас цікавить від’єднання зараз ревнощами нас від Бога. Від Сили, Яка нас Сотворила, Робить живими. І Є Джерелом усіх благ.
Адже ревнощі означають, що ми лютуємо на Бога. Вони начисто відрізають людину від Бога. Навіть якщо не визнаємо наявності ревнощів. Серце ревнивого весь дорікає Богові – чому Ти мене обділив???
Практика 1. Пригадуємо ситуацію ревнощів і починаємо боксувати догори. Чому Ти мене таким/такою зробив?? Чому не дав того і того??
Пропрацьовуємо чесно. Бо від того залежить, чи з’явиться в нас бодай шпариночка, куди здатне буде вміщуватися Боже.
Не слід боятися “образити Бога” таким чином. Якщо пам’ятаєте, Спаситель заохочував щирість. Він прагне нашого правдивого преображення, а не ідолопоклонства.
Хто встановлює з Ним чесні стосунки, ніколи не дійде до думки, що це “зручний божок, яким можна посовати”. Проте трепетатиме перед Силою Незбагненною та Премудрою, Яка відкриється.
Боксуємо, вкладаємося в удари. ЗАЗЕМЛЯЄМОСЯ.
Практика 2. Відбоксовуємо злість на себе та об’єкт любові за ці почуття. Зі словами – – Я не хочу цього відчувати! Я злюся за це! Це дуже фігове відчуття!
І теж заземляємося.
Практика 3. Знову будемо відкривати засув в грудях. Там, де серце. Бо він зараз буде закриватися періодично.
Вже знаємо, що коли ми на когось ображені/сердиті тощо, ми закриваємося від світу. Через це перестаємо відчувати себе улюбленими й потрібними. Тому необхідно навчитися відкриватися заново любові і іншим чудовим речам у своєму житті.
Нагадуємо собі, що НІЧОГО НЕ УЯВЛЯЄМО. НЕ ФАНТАЗУЄМО. НАША ЗАДАЧА – ВІДЧУТИ.
І відчуваємо, як з простору в нас починає вливатися потік Любові. Не якоїсь уявної чи химерної. Все Створено з Любові. Навіть те, що зараз виглядає таким понівеченим.
Спочатку може бути непросто – адже засувка довго була закрита. Але з кожним разом починає вливатися все більша кількість любові. Душа старатиметься увібрати в себе її якомога більше.
НЕ ФАНТАЗІЙНО працюємо. НІЧОГО НЕ ВІЗУАЛІЗУЄМО. Реально відчуваємо виснаженість тієї області, а потім поступове оживлення через нагадування собі про те, що Світ Постав з Любові.
Це дуже приємне відчуття. Спочатку чимось схоже на угамування тривалої спраги. Що поступово розквітає в душі – адже оживає і наповнюється щось дуже важливе в глибині нашої Сутності.
Доповнюємо практику словами – Дякую!Дякую!Дякую! Ми сьогодні гарно потрудилися, дізналися про себе і світ чимало нового, отримали ключі для проходження випробувань. Тож є, за що бути вдячними. Богові, дневі.
Після цього бажано трохи побути з собою. Повідчувати. І тоді вже повертатися до справ.
Малюнки малюємо, вправи робимо.
© Катерина Когут, 2016