Ця історія трапилася у одному з київських храмів. Тоді, коли Образ Голгофи здавався ще просто річчю, до якої прикладаються із цілуванням підчас Великого Посту. Тоді, коли ще цілувався тобою формально. Без особливого благоговіння.
Ранкова Служба. Щось змушує тебе повернутися в “тут і зараз”. І ти бачиш звичайнісінького собі хлопчика років 7-8, який прямує до великого Хреста із розіп’ятим на ньому Спасителем.
Нічого особливого, думаєш. Всі підходять для цілування. Та чомусь не відводиш очей. Звертаєш увагу, що вогник тій у лампадці ледь жевріє. В якісь моменти стає майже непомітним.
Дитя хреститься, стає навколішки і припадає до підніжжя Хреста. Те, що відкривається твоїм очам, схвильовує, змушує затамувати подих!..
Хлопчик підійшов не для формального цілунку – справді припав до Ніг. Без пафосності чи екзальтованості. Обіймає їх із неймовірною ніжністю і благоговінням. Його молитва глибока зворушлива. І триває так довго!.. Невичерпна..
Раптом вогник в лампадці над головою хлопчика розгоряється починає світити надзвичайно яскраво. Сяючи.. Просвічуючи..
Прийшовши додому, записуєш враження. Потім побачене якось забувається. Його витісняє метушня. Буденні справи. Все те, що має ілюзію важливості.
Аж доки одного вечора не вмикаєш новини. Несподівано для себе. Адже не мав наміру їх дивитися.
І бачиш ТОГО ХЛОПЧИКА з храму.. Виявляється він став чемпіоном світу з брейкдансу! Чемпіонат був дуже суворий. На запитання, чи хвилювався, відповів:
– Ні, я не переживав. Я знав, що виграю. Я відчув цю перемогу від Бога..
Не можеш приборкати хвилювання! Телефонуєш, щоб розповісти! Мусиш із кимось поділитися! Того вечора в тобі щось назавжди змінюється. Робиш спроби осягнути Неосяжне.
І потім вже підходиш до Хреста. Припадаєш не до зображення – до Ніг!.. Вуста самі собою починають промовляти слова молитов… Канонічних.. І таких, що лише твої..
Слава Тобі, Господи! Слава Тобі!..
Тільки правдиві невигадані історії істинно укріплюють віру. Це одна з таких.
© Катерина Когут, 24.04.2019