Хранителі світу жили собі у доволі закритому колі. Берегли знання, тримали світ, не давали розгулятися темним, пильнуючи Особливі доби.
Не потребували слави. Не шукали трибун. Не робили гучних заяв.
Аж тут темні згадали про існування реклами. Саме слово означало “вигукувати”. Тож вирішили перекричати тих, чий голос був тихим, хто не змагалися на вулицях.
Спочатку викривили ті, що стосувалися торгівлі та політики. Тоді в тих текстах було просто розхвалювання. Товарів, послуг, якихось осіб. З появою фотографії тексти почали супроводжуватися зображенням, що підтверджували переваги товару.
Та темні підказали людям, що типу не обов’язково має картинка відповідати дійсності, а текст і поготів. Так повідомлення припинили відповідати дійсності. Але на тому темні не зупинилися.
Апетити зростали. Тож перед рекламою задачі ставили все амбітніші. Агітуй, домагайся, змушуй, вербуй, добивайся – ось, що почало означати поняття.
А потім з нав’язування товарів та послуг це стало програмуванням свідомості та підсвідомості. Вмонтовуванням в мізки найсуперечливіших й найпустіших з тверджень.
До чого тут Хранителі світу? А вони цього не потребували. В говореному ними була Сила Божа. Тож притягнення забезпечувалося не витівками маніпуляторів – харизматичністю Істини.
Та коли сталося відступлення, притягнення зникло. Вчення, позбавлене Суті, зведене до тарілок й завивань, втратило переконливість.
Але темні не дали Хранителям оговтатися – відрядили своїх прислужників. Тих, що все можливе вже запороли в політикумі, перетворивши його на болото із гидкими мешканцями. У яких були не посмішки – хижі оскали.
І вони заходилися ліпити “імідж” та “бренд”. Намагатися в духовній сфері навернути аналогічного із політичною. Торочили “ми те, що вам треба!” “без нас пропадете!”
Та промахнулися, бо духовна сфера діє за іншими принципами. На якийсь час їм допустилося, аби повернути людей до Правдивого. Набрудніші з ротів Господь здатен використати для реалізації дотепного Божого Задуму.
Але не забігаймо наперед. Доки впиваються ілюзією звитяги, всім подіям й обставинам належить виструнчитися й розгорнутися. Щоби казка була воістину казковою.
© Катерина Когут, 01.01.2024 “Казка про рекламу” з циклу “Легенди землі приречених”