Твоя Любов мене спасла

Непростим видався той рік для одного подружжя. Все почалося з того, що телевізора в їхньому житті побільшало. Точніше – передач типу “Стосується кожного”. Дружина щодня їх дивилася. Тож почала згадувати всі образи, все найгірше, що було в їхньому житті. Пригадувалися всілякі дрібниці. Строк давності деяких був понад 7 десятків років. Сварки та з`ясування стосунків стали щоденною справою. Наслідки не забарилися.

Спочатку захворіла і втрапила до лікарні вона. Слава Богу, попала на добрих лікарів і препарати добрали благополучно. Тож доволі швидко почала одужувати. З ним же ситуація вийшла гіршою. Тяжкий інсульт. Відібрано праву сторону. Втрата пам`яті. Майже повна втрата зору. Впадання в кому. Потім вихід з неї. Балансування на межі. Завжди дуже активний став недієздатним.

Кома не стала для нього крапкою. Побачене там переконало його і всіх, хто був поруч, що Бог таки Є.

Догляд на себе взяли його діти та племінниця. Чергували по черзі в лікарні. Не відходили від нього. Робили масаж та гімнастику. Все, що спадало на думку.

Спочатку жити йому не хотілося. Просив лишити його і дати йому вмерти. Та вони не залишали. Поступово його ставлення змінилося і він став дуже вдячно реагувати на їхні старання. Намагався осмислити, навіщо Господь залишає його тут. Сліпота фізична компенсувалася відкриттям очей духовних.

  • Ти за мною так ухажуєш, а я ж нічого не стою. А ти со мною возишся столько времені, – сказав він зі сльозами одного разу племінниці. Цілуючи руки, що робили масаж. – Знаєш, в кожному щасті є ложка горя. А в кожному горі є ложка щастя. От подивися. Ця хвороба – справжнє горе. Та якби не вона, то я не дізнався б, що у мене діти такі хороші. Справжнє золото, розумієш?

Потім додав:

  • Знаєш, я не знаю, чи повернувся би оттуда. Просто почувствовав, що мене люблять. Сильно люблять. Не знаю, за що. І не міг не повернутися. Почувствовал, що должен. Любов спасла мене.

Медперсонал перешіптувався – певно то якийсь багатий чоловік. Диви, он як за спадок стараються!.. Доглядальники нічого не пояснювали. Пересміювалися з пліток та продовжували робити, що робили.

Лікарі огризалися. Казали, ресурси вичерпано – дарма стараєтеся. Вимагали, щоб забрали додому і дали померти. Доглядальники збирали крихти віри і підтримували її одне в одному. Продовжували боротися за життя. Медики вимушені були включитися в ту боротьбу також.

Довгоочікувана виписка чоловікові особливої радості не принесла. Дружина сподівалася побачити його в кращому стані. Що й поспішила повідомити. Потім ситуація ускладнилася тим, що вона почала ревнувати. Вся увага діставалася йому. І вона почала сильно конфліктувати з доглядальниками.

Вирішено було покликати священика для Соборування. Його пройшли обидва. Чоловік мужньо висидів все Таїнство, незважаючи на нестерпний біль зраненого тіла.

  • Ой, довго ж піп читав! – дозволив собі потім трохи поскаржитися чоловік, ще не знаючи, що Бог зцілив його. – Навєрно, всю ніч читав!

Кілька днів минулося спокійно. Та потім знову у дружини знайшовся привід для сварки. Чоловік збагнув, що коли так далі продовжуватися не може. Дочекався, коли син заїде з роботи, і сказав йому, щоб той забрав його до себе. Доки той обмірковував почуте, батько почав робити спроби встати. Ошелешений син простягнув йому руки. Батько узявся за них. Встав. І зробив кілька кроків!.. Нестійких, хитких, але КРОКІВ!..

Не вірячи своїм очам, син допоміг йому дійти до машини. Чоловік був настільки зосереджений на бажанні негайно полишити будинок, що не помітив, що йде своїми ногами!..

Незважаючи на отриману у недуга перемогу, чоловік спочатку захандрив. Дуже болісно переживав сварку із дружиною. Казав, що любить її і жити без неї не може. Що так хотів пошвидше додому, а вона йому не зраділа. Кожного дня запитував, як вона там і чи сумує за ним. Якоїсь миті вирішив видужувати і для неї також, щоб повернутися додому здоровим.

Почалися дні інтенсивної реабілітації. Робив зарядку. Масажував здоровою рукою хворі руку й ногу. Відмовлявся сидіти без діла – вимагав, щоб давали якусь роботу. Із задоволенням та вдячністю лущив квасолю та кукурудзу.

Нарешті зміцнів настільки, що зміг повернутися. Попросив синів купити подарунка. Зустріч була дуже зворушливою.

Та потім все повернулося на круги своя – радість від зустрічі швидко минула. І дружина знову взялася за зведення старих рахунків. Не знати, щоби було далі, та Боже Провидіння вирішило втрутитися.

Жінка йшла на базар і раптом впала так, ніби кинуло нею. І не змогла встати. Почала кликати на допомогу. Марно – ніхто не чув. Тоді почала благати Бога, щоб змилосердився над нею. Плакала і молила. Так, як ще ніколи до того, не просила Його про допомогу.

Раптом почула, як відкривається вікно. Чоловік запереживав, що її довго немає вдома і визирнув послухати – чи не вертається вона. Вона покликала його. Допомогти він сам не міг – через сліпоту. Та почав гукати на допомогу. Повз проходила сусідка і почула крик, тож прибігла на порятунок.

Після того вона знову захворіла і він почав її виходжувати. Підбадьорювати словом. Теплотою і турботою. Його зір трошки покращився – почав бачити обриси предметів. Тож брав її під ручку і виводив гуляти. Робити разом із нею зарядку. І вона одужала..

Тільки правдиві невигадані історії істинно укріплюють віру. Це одна з таких

© Катерина Когут

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *