Історія одного дивовижного хрещення почалася звичайнісінького вечора, посеред буремних 90-тих. Сім`я вже повечеряла і співпереживала пригодам Д’Артаньяна та його друзів.
10-річна дівчинка займалася якимось своїми дівчачими справами і не стежила за перебігом подій на екрані. Аж тут гарненька Констанція заспівала: “Святая Катерина, пошли мне дворянина!” І благально піднесла до Небес неймовірної краси очі.
Тієї миті світ для неї змінився назавжди.. Виявилося, що є Хтось, до кого можна звертатися із проханнями.. І цей Хтось знаходиться десь там – на Небі..
Ця ідея збурила уяву. Та дворянинів просити не хотілося. Тому довелося міркувати над формулюванням бажання..
Спочатку дівчинка звернулася до домашніх. Та вони лише посміювалися і кепкували. Тож подальші пошуки доводилося провадити самостійно. Втаємничено від інших.
І тут, ніби на замовлення, їй трапляється телепередача про Святого Миколая Чудотворця. Який виконує різні бажання і навіть приносить подарунки..
В їхній сім`ї подарунки приносив виключно Дід Мороз. Тож існування ще одного подібного добродія гріло дитячу душу.
В передачі прозвучала коротенька молитва до Святого. Ще щось говорилося про церкву – що туди не зайве було би ходити. І мимохідь пролунало загадкове слово “Біблія”.
Не відкладаючи на потім, дівчинка почала звертатися до Миколи Чудотворця. Лише йому вона могла розповісти про одне заповітне бажання!.. Абсолютно недосяжне звичними дитячими засобами..
Просила його, ставши на колінця, потурбувавшись, щоб ніхто не побачив її за цим заняттям.
Яке ж було її здивування, коли через кілька днів бажання було не лише виконане, а перевершило всі її сподівання!..
Тоді постало завдання придбати Біблію. З грошима було не дуже. Та й в книжковому магазині її не виявилося. Продавчиня лише ошелешено поглянула на неї крізь товстезні окуляри. Інших ідей не виникло. А запитати було не було кого..
Тож лишалося одне – написати на телебачення і попросити надіслати їй Біблію. Що вона і зробила.
Минуло не більше тижня як здивований тато повідомив їй, що на неї очікує посилка з телебачення.
В посилці було кілька книжечок. Одна із незрозумілою назвою – Новий Заповіт, брошурка-молитовник і тоненька ілюстрована історія життя Ісуса Христа.
Домашні дуже не розпитували. Лише мовчки дивувалися.
Дівчинка спробувала читати Євангеліє. Та воно було геть незрозумілим. Проте там знайшлося щось справді особливе – “Отче Наш”. Слова ті якось легко запам`яталися і їх хотілося повторювати. Читання ж на тому зупинилося і чекало на своє продовження багато років.
Та пошуки продовжувалися. І якоїсь неділі завели її до невеличкої церкви. Чудернацької будівлі, стіни якої були розписані малюнками нехожими на жодні з тих, які доводилося бачити раніше.
Там відбувалося щось цікаве. Головною дійовою особою був священик. А ще були люди, які співали. Більшість слів були незнайомими і незрозумілими, ніби іноземними. Та саме їх прослуховування щось незбагненне давало і змінювало..
Виявилося, що там є недільна Школа, куди можна приходити і де розповідають щось і пояснюють. Вона підійшла до чоловіка, що звався “батюшкою” і запитала, чи можна записатися до їхньої чудернацької школи. Тут з`ясувалося, що вона нехрещена. А нехрещеним не лише до тієї школи не можна, а й в храмі перебувати зась.
З цією новиною вона прийшла додому. І попросила дозволу охреститися. Батьки були категорично проти. Невблаганні. Навіть чути не хотіли. Хоча самі були охрещені ще в дитинстві.
Почалися щоденні баталії, що тривали понад півроку. Дівчинка намагалася наполягти на своєму. Дійшло вже до того, що сказала, що охреститься без їхнього дозволу. Проте насправді згода батьків у цьому питанні була для неї важливою.
Не знати, скільки б ще тривала та дискусія між ними, коли б Боже Провидіння не взяло все до Своїх Рук.
Одного дня двоє її старших братів поїхали на радіоринок за якимось деталями. А повернулися із хрестиками на шиї.
Їхня мама шоковано дивилася на новоспечених християн і змогла вимовити лише:
- А це що?..
Брати перезирнулися і трохи зніяковіло запосміхалися. Один з них дуже захоплювався рок-музикою. І, почувши суперечку батьків із молодшою сестрою, подумав, що було би справді круто носити хреста. Адже всі справжні металісти їх носять. Поділився ідеєю з іншим братом. Тому вона здалася вдалою. Тож зайшли до Собору та й охрестилися.
Дівчинка подивилася на батьків і запитала, які тепер вони мають причини, щоб забороняти їй охреститися.
Батькам нічого не залишилося, як дозволити. Єдиною вимогою мами було така, щоб її хрещення відбулося в тому ж самому Соборі, де охрестилися її брати. На тому і домовилися.
Так замість однієї людини Церква Христова поповнилася одразу трьома християнами..
Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас! Зі Святом!
Тільки правдиві невигадані історії істинно укріплюють віру. Це одна з таких
© Катерина Когут