Ангел пляцка захотів,
тіста сам заколотив.
Накидав туди кориці
та назбирані суниці.
Це поставив випікатись
і побіг до білок гратись.
Пустував з ними, носився,
навіть трохи заморився.
У тих пустощах й сміхУ
про біль людства не забув.
Щоб тримати вірний курс
слід настачити ресурс.
Тому щойно ми в зажурі,
Ангел визволяє з мурів.
Щоби дільне щось робити
слід знайти, чому радіти.
Пляцок класний дуже спікся –
Ангел недарма трудився.
Крилець нІколи чесати –
час людей вже колисати.
© Катерина Когут, 24.10.2021