Ангел схилив голову на руки –
пережив Він творчі муки.
Як тим людям пояснити,
що не слід в страхові жити?
Вони звикли перейматись,
а забули геть про радість.
Ті жахання і тривоги
крадуть їхні перемоги.
Тягарі страхів на плечі
полягали і малечі.
Вже он по ночах не сплять –
так думки торохкотять.
Ті проблеми, як такі,
дерева сухі листки.
Досить на них дмухнуть вітру –
не залишиться й сліду.
І питання тут не в вірі –
а в любові та довірі.
В здатності вночі поспати
справи Ангелу вручати.
Відпускати їх ментально.
Щиро, а не так – формально.
Кращих рішень не буває
тих, що Ангел відкриває.
Та отут і є проблема,
ще цілісінька дилема.
Коли б Ангелам те доручити,
то за що ж себе хвалити??
Доки Ангел міркував,
його люд любимий спав.
Дуже солодко сопів,
бо Він гарних снів наплів.
© Катерина Когут, 03.11.2021