Мешканці землі приречених щодень робили відкриття. Наприклад, тепер вони знали, що найгучніший зі звуків – це лунання кроків на тлі тиш, що залягала після обстрілів.
Ще вони зауважили, що місяці вдиралися у плин їхніх днів, ніби завойовники. Це приносило звістку, що життя йде. А де воно ходить – ніхто з них не бачив.
Так нечесно! Ми вистояли чергу! Дайте набутися на Землі! Судячи з розвитку подій, нових квитків сюди вже не здобути!
Екрани їх переконували, що немає за чим жаліти. Казали, що життя тут – фігня. Просили бути відповідальними й посилено рятувати Планету від себе.
Більшість повірили. Сумлінно виконували всі приписи. Розхотіли зовсім жити. Пиляли всі можливі гілки.
Вони пробували народитися назад. Адже згори народитися не вийшло. Вперед – теж обернулося лажою.
Тому був один варіант – змусити час зігнутися вісімкою. Щоби крокувати вже впевнено. По знаній дорозі.
В цій ідеї і залягала пастка. Тим, хто перлися за очільниками колони, було не позаздрити. Втекти їм було найтяжче.
Тому лишалося одне – розплющувати очі поширше й думати, як вибиратися з халепи.
Та й тут підстеріг облом. Вони страх як не любили новини у розріз з рекламними обіцянками та ще не любили вірні діагнози.
Коли муха вважає, що павук – це кращий вибір поміж ним та дихлофосом, то лишається поспівчувати їй, що вона засиджувала вікна школи знадвору, а не зсередини. Бо тоді б знала, бідолашна, що складає невірне рівняння. Що в такому випадкові й вибір – не вибір.
Серденько, ті лапки, котрі потираєш, очікуючи сісти на щось тепле й смачненьке, вже готуються тобі склеїти. Тут вони єдині в меті.
Життя стало вигнаним з цієї землі. Безумом власним її мешканці віддали її на поталу смертоносному вихорові – Танатосові, богові смерті, що відомий своїм паскудним характером й невибірковістю.
Ходила би ти, мушко, до школи, то знала би, що має брата-близнюка він – Гіпноса. Тоді би і сама знала, що вони працюють в парі. Знала би як стала приспаною й зведеною, й вчасно надзижчала б про це мешканцям землі, що стала краєм приречених.
Матір Гіпноса з Танатосом – Темрява. Родичі – Морок, Загибель, Обман, Війна та Страждання. Живуть у Підземному Царстві, де Сонце ніколи їх не торкається. Точніше жили. Тепер вільготять на землі приречених. Самі їх сюди запросили.
Ти на відміну від тих, хто стали приреченими, хоч виконала власне призначення. Пробувала і лайно, і мед. Бувала в палацах і в хлівах. Охопила весь діапазон. А що вони бачили?
Який твій вік, мухо? Що з тебе спитаєш? Та є і серед вас героїчні. Ті, хто вчасно когось вкусили й пробудили від сну.
© Катерина Когут, 28.10.2023 “Розмова з мухою про її призначення” з циклу “Легенди землі приречених”
В Давній Греції казали, що переміна ходу війни нерідко була викликаною ПРИСПАНІСТЮ однієї зі сторін. Гіпнос допомагав ОБДУРИТИ і тоді Танатос (Смерть) збирав врожай. Гіпнос мешкає поруч Лети – річки ЗАБУТТЯ. має помічницю – Аергію. Їм’я якої – бездіяльність, ЗАЦІПЕНІННЯ. а одружений із Паситеєю. Ім’я – БІГАТИ У ВСІХ НАПРЯМКАХ. Богиня ілюзій та розслаблення