Ангел квіти поливав,
з ними тихо розмовляв.
“Ой, які ви всі чудові!
Ніжні, милі, кольорові”.
Всі можливі барви світу
вклав Творець до цього цвіту.
Щоб від погляду на них
напувалися очі вмить.
Ще роздав всім аромати,
щоб їх легко розпізнати.
Чорнобривець – він терпкИй,
півник – солодко-п’янкий.
Бузок – насичено-медовий.
Нарцис – він пряно-гоноровий.
Ромашка пахне простотою.
Троянда – неба чистотою.
Їх Ангел крильцями торкав
і щось тихесенько співав.
Навіщо квітам Він співає?
Таємне дещо про них знає.
Довірив їм Творець завдання –
людей мрійливе надихання.
Вони милують очі й душі,
торкають навіть геть байдужих.
Коли їх цвіту не ламають,
вони лікують, окриляють.
Це з ними Ангелів ріднить,
тому Він з ними гомонить.
Ще їм співає колискові,
щоб завтра сяяли красою.
І свіжість їхня щоб живила.
Серця плекала, бадьорила.
© Катерина Когут, 09.11.2021