Ангел пироги ліпив
і молитви шепотів.
Готунок ліками стає,
коли молитву додає.
“Ці зліплю з солоним сиром,
щоби всі були щасливі.
Ті – з картоплею зроблю,
Світло розжене пітьму.
Ще з капустою й грибами,
щоб була Любов між вами.
Ці солодкі – будуть з маком.
Щоб Життя набуло смАку”.
Ангел все те наліпив,
а по тому і зварив.
Та й побачив – забагато!.
Треба їх комусь віддати.
Бо, виходить, розкошує,
а в цей час хтось десь бідує.
Тож гарячі баняки,
загорнув у рушники.
І подався Він шукати,
де немає їжі в хаті.
Бачить – вікна мовчазні.
Зупинився біля них.
Там бабуся геть сумна
черствого взяла сухаря.
Швидко Ангел спам’ятався.
Постукав в двері та сховався.
Отож і ця бабуся знає,
що чудеса й тепер бувають.
Тих пирогів усіх не з’ла –
ще інших ними пригостила.
А Ангел тішивсь й милувався –
імпульс добра як передався.
Світ цей створено з Любові,
тому дива в нім пречудові.
© Катерина Когут, 12.11.2021