Ангели не завжди скачуть –
вони буває сильно плачуть.
Отам не дощик накрапає –
то кілька Ангелів ридають.
На те у них причини різні,
буває їх почуто пізно.
Або від вибору не сила –
якесь із рішень ріже крила.
Комусь щось дуже заболить –
єство у Ангела тремтить.
Чиясь роз’ятрена печаль
здіймає в Ньому сильний жаль.
Вони – не тіні, не байдужі.
Вони – той трепет в живих душах.
Ті промінці, що заблищать.
Чудові нотки, що звучать.
Хоч не буває їх багато,
та люди ладні відпихати.
Хтось полюбляє більше злитись,
не хоче успіхом ділитись.
Все “Я-Я-Я”, “Моє-Мені”,
немов гарцює на коні.
Та потім боляче впаде –
пишання благодать краде.
Якщо “все сам” та “я-я-я”,
виходить місця їм нема.
Та втомливе таке буття –
коли не маєш опертя.
В ці миті Ангелам сутужно.
Бо щиро вболівають дружно
за те, щоб люд весь розквітав
здоровий був і процвітав.
© Катерина Когут, 08.11.2021