В місті дощик накрапав
Ангел пісеньку співав.
Щось під носа мурмотів
про синичок та котів.
Дуже любить Він співати,
а ще дужче танцювати.
Тож коли ніхто не бачить,
по калюжкам легко скаче.
Ще радіє, мов маленький.
Як засне, то солоденько.
Коли люд зі злим не грає,
тоді Він відпочиває.
Він невтомний і старанний,
і Хранитель бездоганний.
Але потребує й Він
бути любленим людьми.
Щоб його оберігали,
та образ не завдавали.
Знаймо Ангели – не білі.
Вони рано посивілі.
Люд собі пригод шукає,
ну, вони і потерпають.
Ангел завжди за нас просить
у Того, Хто всіх носить.
© Катерина Когут, 06.11.2021