Від новітніх темних не приховалося намагання Смерті уникати людей. Вони зрозуміли, що Вона здогадалася, що таким чином все призведе до кінця і Її самої. Тож вирішили змусити її виконувати попередню домовленість.
Купили Її тоді на обіцянку цяцьок та різних інших пряників. Тепер Їй було не до жиру. Пелена спала з очей. Про Смерть Смерті ніде не прочитаєш, тож перспектива аж такого Небуття виглядала моторошно і для Тієї, котрою стільки часу всіх лякали.
Вона саме присіла на руїнах стародавнього замку. Аж тут почула дивні звуки. Явно в Її бік йшов натовп.
Смерть обережно визирнула з-за кута. Цілу знебарвлену юрбу людей із зав’язаними очима гнали в Її напрямкові. Тільки люди не розуміли, куди їх ведуть. Із неадекватними виразами обличь синхронно повторювали якісь фрази.
Вона розчула деякі. Люди імітували пісеньки з супермаркетів та екранів: “Джингл-бeлc, джингл-бeлc” “Свято наближається”.
Смерть придивилася і побачила погонича. Це була Брехня. Вона ще більше роз’їлася з того часу, як Смерть її бачила востаннє. Виглядала вульгарною самовпевненою дівахою. Посмішка здалеку здавалася солодкою, але при уважному погляді ставало видним хиже оскалювання.
І тут Смерті ніби спалахами почало приходити розуміння. Це натовп тих, хто повірив брехні. Очі духовні стали сліпими – такими, що не бачать, ані реальності, ні важелів впливу на ситуацію.
Її єством пробіг холод – ВОНИ ВЖЕ ФАКТИЧНО НЕЖИВІ. Фізична оболонка ще рефлекторно рухається, імітує якісь дії. А дух, душа – їх вимкнено, дезактивовано.
Новітні темні справді хочуть не просто “прорідити ряди”. Їхня мета повне Небуття для усього. Адже для того, аби був наступний врожай, має бути насіння.
Насінням є все притаманно людське. Правдиві порухи єства. Саме це новітні темні навчилися знищувати, витирати.
Люди повірили обманникам. Тим, хто розповідав брехні, викривлював історію. Ті псевдо-знання й схиблені уявлення спотворили світогляди. Картина світу стала рівно такою, яка була вигідною новітнім темним.
А їм треба було, щоби люди повірили, що вони нічого не можуть зробити. Що не існує жодних важелів впливу. Ось для чого так лупили по пам’яті, по повазі до попередників!.
Смерть припинила дихати – Вона роздивилася і впізнала деякі обличчя. Колишні Хранителі світу.. Звідки Вона їх знала – нерідко вони вихоплювали людей з пасток.
Здавалося, що Вона вже от-от забере когось, а Хранителі світу виборювали час для людини чи й людей. І ті його плідно використовували. Тож додавався загальний час для людства.
Очі Смерті пошукали паперовий пакет. Вона колись бачила, що так люди знімають напади паніки. Цирк на дроті – у людей зникають притаманні їм почуття, а Смерть набуває все більш людських рис.
Вона постаралася заплющити очі. Так роблять люди, коли не хочуть чогось бачити. Та це Їй не вдалося – порожні зіниці не призначено для втечі. Смерть зобов’язана бачити речі такими, як є.
Її благання полинуло із самого єства. Робіть же щось!. Дивіться, що коять новітні темні!.. Люди самі за себе не можуть постояти, їхню волю вимкнено, їх одурманено й зведено!.. Має ж бути якийсь вихід з такої ситуації!.. Як знову увімкнути в людях здатність розрізняти Правду від брехні?.
© Катерина Когут, 25.11.2023 “Смерть і Брехня” з циклу “Легенди землі приречених”