Люблю вишукану іронію Джерома)
Одного разу, після різдвяних свят, я бачив дивний сон. Мені наснилася зустріч із Ангелом-реєстратором. Він тримав під пахвою об’ємну, важку книгу.
Я висловив йому своє припущення, що він, мабуть, дуже стомлений.
– Так, – відповів Ангел, – ваші різдвяні дні завжди приносять нам багато зайвої праці.
– Зрозуміло, до Різдва ми, люди, одразу перетворюємося в дивовижних добряків і починаємо благодіяти щосили. Це такий приємний стан, – зауважив я.
– Охоче вірю Вам, – чемно погодився Ангел.
– Ймовірно, для Вас одна насолода відзначати все це в Вашій книзі?
– О, так, великодушні справи викликають у всіх нас велику радість! – підтвердив Ангел.
– Так само і у нас, – сказав я. – Я люблю думати про ті добрі справи, які зробив сам. Я все збирався вести щоденник, до якого міг би щовечора записувати свої добрі справи, скоєні за минулий день. Це було б так повчально для потомства.
Ангел знайшов, що це була блискуча ідея.
– Вважаю, що у Вашій книзі записано все, що я зробив доброго на землі протягом останніх шести тижнів, чи не так? – запитав я, дивлячись на товсту книгу мого небесного супутника.
– Так, все зафіксовано, – підтвердив мій здогад Ангел.
Я розговорився з Ангелом не через щось особливе, а просто заради балачки. Я анітрохи не сумнівався в його точності і сумлінності; але ж завжди приємно зайвий раз поговорити про себе.
– А що, записані у вас 5 шилінгів, подаровані мною «Фондові для безробітних? – поцікавився я.
– Авжеж, звичайно, записані, – відповів Ангел.
– Втім, – поспішив я додати, – як тепер пригадую, власне, я пожертвував 10 шилінгів. Мені довелося підписатися вдруге, тому що коли був опублікований список імен жертводавців, я побачив, що моє ім’я спотворено.
Ангел заспокоїв мене, що в його книзі зафіксовано обидві моїх підписки.
– Потім, – продовжував я, – ще брав участь у 4 благочинних прийомах. Минулого тижня підписав кілька листівок для благодійного базару. А ще купив цілих 4 квитки на благодійну виставу. Також я випадково надіслав до збору старих речей власне новісіньке пальто.
Ангел поспішив запевнити мене, що у нього відзначені і ці мої звитяги.
– Так ви, може бути, знаєте і про те, що я брав участь у виставі «Наші хлопчики», що проводився на користь фонду для бідних вікаріїв? Про це було надруковано в «Ранковій пошті», але критик…
Ангел знову перервав мене, сказавши, що якщо критик цієї газети поставився до мене несправедливо, то його буде за це покарано, і що, в усякому разі, думка газетного чи будь-якого іншого критика не може вплинути на його – Ангельську думку.
– Це добре, – зауважив я. – По суті, я і сам розумію, що від цих «благодійних» вистав дуже небагато перепадає нужденним. Але як би там не було, а я ж грав, здається, непогано.
Ангел сказав, що він особисто був на тому спектаклі і написав про нього схвальний відгук.
Я зробив ще кілька добрих справ, але ніяк не міг пригадати, яких саме. Ангел просив мене не турбуватися: не тільки все це, але і те, про що я ніяк не міг згадати, значиться у нього в книзі.
Мною опанувала цікавість. Схоже, Ангел ставився до мене прихильно, і я зважився запитати його, чи не дозволить він мені заглянути до його книги. Він відповів, що нічого не має проти цього, і відкрив книгу на сторінках, присвячених мені.
Мені одразу здалося, що Ангел багато переплутав. Наприклад, замість того щоб занести мої добрі справи на сторінку моїх заслуг, він зазначив їх на сторінці моїх гріхів, поруч з моїми діяннями лицемірства, марнославства і самохвальства. У рубрику милосердя він заніс за останні шість тижнів лише одну мою добру справу – коли я в вагоні трамвая поступився місцем змученій старенькій, яка навіть не подякувала мені за це, тому що від втоми ледве дихала. Всі ж інші мої жертви і витрати на користь інших пропали дарма, через дивовижну недбалість Ангела.
Спочатку я не хотів ображатися на нього, готовий побачити з його боку звичайні помилки при записуванні, тому лагідно сказав йому:
– Ви абсолютно правильно зазначили статті за кількістю і формою, але при цьому допустили невелику помилку… Записи потрапили не до тієї графи, де мали б опинитися. Залишається лише сподіватися, що такі помилки трапляються нечасто.
Ангел поглянув на мене з незворушним спокоєм і промовив:
– Помилка неможлива.
– Як неможлива? Як це – немає жодної помилки?! – вигукнув я. – А ось тут…
Важко зітхнувши, Ангел закрив книжку прямо перед моїм носом. І тут я прокинувся.
P.S. Твір Джерома К. Джерома “Ангел, автор та інші”. Ілюстрація – картина Loginova Annet