Коли ми потрапляємо в складну ситуацію, з якої не можемо вийти знайомими способами, ми благаємо про те, щоб Хтось почув нас і дав точні вказівки щодо подальших дій.
Ми просимо зрозумілих інструкцій, що дозволять максимально швидко вирулити нам із неприємностей. І вони нам неодмінно надходять – Сила, що нас створила ніколи не залишає нас напризволяще, наодинці зі своїми проблемами. Та питання ось у чому – чи виявимося ми здатними розпізнати та почути їх? Чи виявимося здатними відгукнутися і прислухатися до них?Із самого дитинства нам забагато вказують, “що робити, що купити, кого і як любити”, куди йти. Тому коли ми виростаємо, нам буває складно бути достатньо сприйнятливими для підказок Вищих Сил особливо коли очікуємо їх отримати в якійсь певній встановленій нами формі – “Господи, позвони мне хоть раз на сотовый. Чтобы я убедился, что ты в сети” (Сплін).
Тому коли наступного разу ми вирішимо поскаржитися, що наші благання не мають відповіді, давайте прокрутимо всі події, що відбувалися з моменту висловлення наших прохань. Можливо, хтось зненацька нам пропонував допомогу у чомусь або в буденній розмові з вуст якоїсь людини пролунала несподівана фраза? А, може, гортаючи стрічку новин у соцмережі, ми натрапляли на щось таке, що змусило наше серце йокнути? Або ж привернула увагу розмова випадкових попутчиків чи перехожих? Чи в якійсь книжці прочитали щось ніби про себе?
На власному досвіді та з аналізу історій людей я маю можливість постійно переконуватися, що жоден наш запит на допомогу не залишається без відповіді. То ж тепер точно знаючи, що підказки лунали і продовжують надходити, ми стаємо здатними їх відшукати. А при подальшому тренуванні набуваємо вміння чітко відрізняти їх від хибних порад, що лунають від тих, хто “точно” знає, як нам треба жити.
Адже часто так трапляється, що з НАШОГО ШЛЯХУ нас намагаються збити саме ті, хто за логікою мав би нас на ньому всіляко підтримувати – наше найближче оточення. Та це вже зовсім інша історія)
Дивовижних всім відкриттів та гарного дня)
© Катерина Когут, 2017