No Comments

Я зробив все, що міг. Я зробив все, що залежало від мене. І нечувана легкість на душі!.. Вітерець бавиться з волоссям. Поодинокі крапельки вересневого дощу не бентежать – радують…

Буває, що якась ситуація тягнеться тривалий час, турбує, не дає спокійно спати. Ти виявляєш винахідливість, заходиш з різних боків, перебираєш варіанти. Пропонуєш одне, третє, десяте…

Бентежишся, переймаєшся, переживаєш. Віриш, сподіваєшся, довготерпиш, живеш думками про позитивний результат твоїх зусиль. Вкладаєш все те найкраще, на що здатен. Просиш підказок, застосовуєш їх, прохаєш про нові…

А потім настає цей момент, коли більше нічого не залежить від тебе. Ти впізнаєш його одразу – твої плечі випростовуються, ніби з них впав величезний тягар. В повітрі з’являється якась торжественна дзвінка тиша…

Я зробив все що міг… Це відчуття робить чистою твою совість. Дивовижною хвилею в душі прокочується усвідомлення того, що більше нічого не залежить від тебе і твоїх дій. І ти відпускаєш ситуацію…

Від нечуваної легкості несила сидіти вдома. І ти не йдеш по вулиці – летиш. Відчуваючи як розпрямляються твої крила, готові нести тебе до нових місць та пригод.

На все Воля Божа… Шепочеш без жодного пафосу. Тихцем, щоб ніхто не почув… Відпускаєш всі тривоги щодо цієї ситуації і зоставляєш її розрулювати Тому, Кому це справді під силу. Залишаєш за собою право лишень продовжувати просити про людей чи людину, з якою вона пов’язана. І більше нічого. На все Воля…

Катерина Когут, 2017

Залишити відповідь

Индекс цитирования.