No Comments

Коли ніхто над тобою не стоїть і не змушує “ходити до церкви”, здійснюєш свій вибір. Ніхто не вимагає звіту від тебе – дієш на власний розсуд…

Тебе ніхто не повчав, як часто тобі слід бувати у храмі, не привчав робити щось так чи інакше. Просто життя склалося таким чином, що ти був змушений розпочати власні духовні пошуки. Як полюбляє висловлюватися одна людина: “Рух вперед часто буває наслідком добрячого копняка під зад”. (Даруйте, та з пісні слів не викидають )

Тож відвідуєш храм, не парячись тим “ашолюдискажуть”, просто тому, що тебе туди щось КЛИЧЕ. Тому, що це дозволяє знайти ВЛАСНІ відповіді на складні питання…

І коли в силу якихось обставин так стається, що мусиш пропустити недільну Літургію, ти довго пручаєшся… Впираєшся, намагаєшся відшукати можливості втрапити цього дня на Священодійство… А потім таки змиряєшся і погоджуєшся прийняти той факт, що значить саме цей досвід для тебе буде найбільш корисним сьогодні…

Отже, вимушено перебуваючи поза храмом, осмислюєш досвід, що порушив твої плани. Спочатку робиш це неохоче – тобі хочеться бути ТАМ, а не тут. Знову змиряєшся та починаєш роздивлятися власні відчуття з різних сторін…

В такі часи як зараз відвідування храму перестає бути лише твоєю особистою справою. Виходить за рамки сокровенних відносин – лише між тобою і Ним. Такі часи нагадують нам про те, що ми – не острови. Що ми – клітинки одного організму. Взаємозалежні і співвідповідальні за загальний добробут, рівноважливі…

Коли усвідомлюєш таку свою відповідальність, починаєш ходити до церкви не лише для себе і за себе, а ще й за всіх людей, хто живе з тобою на одній землі, дихає із тобою одним повітрям…

Розумієш, що участь у спільній молитві – твій неоціненний внесок у те, щоб нарешті на цій землі запанувала злагода, щоб наше небо знову стало мирним, а грунти родючими… Щоб люди, які живуть і житимуть на цій землі, почали використовувати на благо те, що їм так щедро подаровано Творцем… Щоб Любов перестала бути просто сукупністю літер, поєднанням звуків, а наповнила собою кожне серце, кожні вуста, кожен вчинок…

Катерина Когут, 05.11.2017

Ілюстрація – картина Антона Вікторова “Творець”, виконана оригінальною технікою – зображення складається зі слів “любов”

Залишити відповідь

Индекс цитирования.