У школі життя ти – вічний спудей. Тут немає канікул…
Урок довгенько не піддавався тобі. Насміхався. Дивився згори вниз…
Бентежив виключеннями з правил. Таємничими формулами. Нелогічними схемами…
Змусив гризти граніт. Мотати на вус. Рубати зарубки…
Підбирати паролі. Шукати шпаринки. Хакати коди…
Заганяв до глухого кута. Захоплював в клінч. Посилав у нокдаун…
Підмінював поняття. Блефував. Грав у наперстки…
Загадував загадки. Малював лабіринти. Вигадував ребуси…
Був котом у мішку. Тузом в рукаві. Голкою в сіні…
Коливав. Сумнівав. Доводив до сказу…
Не відпускав. Не підпускав. Сміявся з потугів…
Кидав перчатки. Сурмив у сурму. Кликав до бою…
Поставав знаком питання. Хвилював комами. Не бажав стати крапкою…
Заповітний “зарах”. Ковток чаю з полегшенням… Засукаєш рукава і… за наступний урок… 
Катерина Когут, 30.10.2017