No Comments

У школі життя ти – вічний спудей. Тут немає канікул…

Урок довгенько не піддавався тобі. Насміхався. Дивився згори вниз…

Бентежив виключеннями з правил. Таємничими формулами. Нелогічними схемами…

Змусив гризти граніт. Мотати на вус. Рубати зарубки…

Підбирати паролі. Шукати шпаринки. Хакати коди…

Заганяв до глухого кута. Захоплював в клінч. Посилав у нокдаун…

Підмінював поняття. Блефував. Грав у наперстки…

Загадував загадки. Малював лабіринти. Вигадував ребуси…

Був котом у мішку. Тузом в рукаві. Голкою в сіні…

Коливав. Сумнівав. Доводив до сказу…

Не відпускав. Не підпускав. Сміявся з потугів…

Кидав перчатки. Сурмив у сурму. Кликав до бою…

Поставав знаком питання. Хвилював комами. Не бажав стати крапкою…

Заповітний “зарах”. Ковток чаю з полегшенням… Засукаєш рукава і… за наступний урок… 

Катерина Когут, 30.10.2017

Залишити відповідь

Индекс цитирования.