Школа Життя

У школі життя ти – вічний спудей. Тут немає канікул…

Урок довгенько не піддавався тобі. Насміхався. Дивився згори вниз…

Бентежив виключеннями з правил. Таємничими формулами. Нелогічними схемами…

Змусив гризти граніт. Мотати на вус. Рубати зарубки…

Підбирати паролі. Шукати шпаринки. Хакати коди…

Продовжити читання “Школа Життя”

Впускаємо світло

Коли Душа наша болить – ятриться образами, пригнічена почуттям провини, понівечена злістю та заздрістю, щемить від ревнощів, стискається страхами, замкнулася від втраченої любові – ми ніби занурюємося в темряву. Що більше подібних переживань ми назбирали, то менше світла в нашому житті.

Це легковпізнаване відчуття – світ навколо здається похмурим та неприязним, холодним та байдужим. Кутики наших губ під тягарем переживань невклінно повзуть донизу, наші руки безсило опускаються, а крила не можуть випростатися. Що сильнішим є тягар безрадісних моментів нашого минулого, тим нам важче – любити, радіти, творити. Тобто – тим нам важче ЖИТИ.

Продовжити читання “Впускаємо світло”