Коли ми приходимо в цей світ, наші серця відкриті. Ми любимо людей навколо, сонячні зайчики, пташечцу, що клює накришену нами булку, говоримо привіт сонечкові та бажаємо добраніч місяцеві на небі. Все навколо нас сповнене справжніх чудес, які ми здатні розгледіти на відміну від заклопотаних дорослих.
Ми тонко відчуваємо людей – відкрите серце дозволяє нам бачити їхню сутність.
Ми з радістю обіймаємо і з радістю відповідаємо на бажання обійняти нас. Ми любимо людей просто так – не за щось, а лише тому, що вони є. Не ставимо умов, не вимагаємо їх змінитися. Нам байдуже, скільки в кишені у людей, яких ми любимо, який у них статус в суспільстві, наскільки престижною є робота чи крутою тачка. Продовжити читання “Немає гіршої в’язниці, аніж закритість серця”