Згадаймо про чудодійну здатність

Певні обставини нашого життя можуть спонукати нас спробувати утекти від життя, зачинити свої вікна-двері, сховатися в нірці. Під впливом емоцій та втоми від невирішених проблем ми можемо прийняти подібне рішення і намагатися ігнорувати Всесвіт, вимагати у нього залишити нас у спокої.

Ми можемо на якийсь час забути про свою здатність впливати на світ. Споглядання за поведінкою політиків, кримінальною серіальщиною здатні виховувати в нас цинічність, збайдужілість, відчуття безпорадності та слабкості. Заколисані цими страшними казками ми можемо стати черствими до чужих страждань, намагатися не помічати того, з чим не хочеться мати справу.

Та дуже скоро ми з’ясуємо, що наші спроби виявилися марними.

Продовжити читання “Згадаймо про чудодійну здатність”

Стережімося вірусу байдужості

Багатьом з нас в дитинстві говорили: “Нікуди не лізь – без тебе розберуться”, “Відвернися – не дивися туди”, “Не влазь, бо ще й тобі прилетить” тощо. Так вірус байдужості проникав в нашу кров, підпорядковував собі наше бачення.

Він забезпечує нам ілюзію спокійного життя – ми нічим не паримося, нічого не приймаємо близько до серця. Та правда в тому, що цей спокій неживості – адже байдужість досягається лише омертвінням власної душі.

Ми забуваємо, що нам заповідали любити ближнього свого. Нахватуємося цитат таких самих хворих на вірус байдужості, як і ми. Наше примарне умиротворення заквітчується солодкими казочками, героями яких є збайдужілі глухі та сліпі до чужих страждань люди. І все ніби тіп-топ.

Продовжити читання “Стережімося вірусу байдужості”