Є чимало охочих розповісти нам, як треба жити. Ми стрічаємо їх на вулицях, вони є серед наших домашніх, родичів, сусідів, колег тощо. Вони промовляють до нас з екранів телевізорів, телефонують нам із непроханими пропозиціями.
Часом здається, що всі навколо знають, що нам потрібно робити із своїм життям. Окрім нас самих. У кожного з порадників своя “правда” і методи впливу – грубі наїзди, монотонне капання на мізки, зачіпання за живе, безпідставні похвали чи критика тощо.
Ми губимося у цих численних і суперечливих порадах. Якщо обираємо дослухатися до них, то з часом можемо відчути, що живемо якось НЕ ТАК – ніби проживаємо чуже життя за чужими правилами.