Коли дорога нам людина не робить того, чого ми від неї очікуємо, це здатне показати, які наші реальні здобутки в роботі над собою на даний момент. І над чим варто продовжувати працювати.
Це показує, скільки в нас любові. Якого вона гатунку. Виявляє, які справжні запаси нашого терпіння. Проявляє, наскільки міцною та сильною є наша віра. І ми усвідомлюємо, наскільки насправді непростим завданням являється любити ближнього свого.
Ситуація, коли людина, яку ми любимо, чинить не так, як нам хочеться, допомагає нам зростати. Якщо стаємо здатними відсунути роздратування та інші почуття, викликані її непокорою. Ми відкриваємо в собі джерело тієї справжньої любові, яка не вимагає, не ставить умов. Яка визнає за іншим право чогось не хотіти чи бажати для себе щось інше.
Коли ми приходимо в цей світ, наші серця відкриті. Ми любимо людей навколо, сонячні зайчики, пташечцу, що клює накришену нами булку, говоримо привіт сонечкові та бажаємо добраніч місяцеві на небі. Все навколо нас сповнене справжніх чудес, які ми здатні розгледіти на відміну від заклопотаних дорослих.